Морська трава під загрозою навіть у заповідних водах

Нове дослідження виявило, що значна частина світових луків морської трави перебуває під загрозою навіть у межах спеціально призначених морських природоохоронних територій.

Розвиток узбережжя в таких місцях, як Мексика, ставить під загрозу морську траву. Фото: Benjamin Jones/Project Seagrass
Життєво важливі екосистеми під тиском
Морська трава формує "луки морської трави" – критичні прибережні екосистеми, що підтримують біорізноманіття. Ці екосистеми забезпечують середовище існування для риб та інших морських організмів. Вони також допомагають боротися зі зміною клімату. За даними дослідження, луки морської трави існують у понад 150 країнах світу.

Дослідницька група з неурядової організації Project Seagrass опублікувала свої висновки в журналі Environmental Research: Ecology. За допомогою понад 1000 громадських науковців команда зібрала дані з 1200 ділянок у 86 країнах. Результати виявили широкий спектр загроз для цих вразливих екосистем.

Як зазначив провідний автор дослідження: "Це повинні бути безпечні притулки для біорізноманіття. Натомість ми бачимо, що багато луків морської трави в межах ОМР перебувають під інтенсивним тиском людської діяльності на суші".

Це спостереження підкреслює нагальність проблеми збереження морських екосистем.
Моніторинг із залученням громадськості
Дослідники використовували платформу SeagrassSpotter.org для збору даних. Завдяки цьому вони створили карту вразливості морської трави з високою роздільною здатністю. Карта показує як проблемні зони, так і території з низьким рівнем загроз.

Південно-Східна Азія, Середземномор'я та частина Карибського басейну виявилися особливо проблемними регіонами. У цих місцях луки морської трави зазнають численних комбінованих загроз. Найпоширеніші з них включають розвиток прибережних територій і забруднення.

Інші значні загрози походять від катання на човнах, виснажливого рибальства та аквакультури. Ці фактори часто діють одночасно, посилюючи негативний вплив на екосистеми.
Парадокс природоохоронних територій
Дослідження виявило тривожний факт – половина ділянок морської трави, що зазнають антропогенного впливу, розташовані в межах природоохоронних зон. Морська трава у 4,4% світових морських природоохоронних територій перебуває під загрозою зникнення.

Д-р Річард Ансворт,

співавтор дослідження, наголошує: "Зважаючи на те, що наразі під охороною перебуває лише невелика частина морської трави, дослідження переконливо доводить необхідність більш розумного морського просторового планування". Ці слова підкреслюють розрив між оголошенням території заповідною та дієвим її захистом.

Автори дослідження підкреслюють, що просто нанесення кордонів на карту недостатньо. Для справжнього захисту необхідно контролювати вплив з суші. Потрібен комплексний підхід до природоохоронної діяльності.
Шлях до відновлення
Відповідно до Куньмінсько-Монреальської рамкової програми з біорізноманіття, необхідно уникати втрат морських трав на 3000 км? щорічно. Також потрібно відновити приблизно 95000 км? цих екосистем.

Виконання цих завдань вимагає комплексного підходу до управління загрозами. Д-р Джонс називає луки морської трави "тихими електростанціями океану". Він зазначає: "Ця нова карта показує нам, де саме потрібно діяти – не лише для того, щоб зупинити втрати, але й для того, щоб інвестувати в захист".

Результати дослідження підтримують ціль ООН "30х30" щодо захисту 30% суші та океану до 2030 року.

Однак вчені наголошують, що якість захисту не менш важлива, ніж кількість заповідних територій.
Роль громадської науки
Дослідження демонструє ефективність збору даних за участю громадськості. За десять років волонтери зробили тисячі спостережень через платформу SeagrassSpotter.org. Це перше глобальне дослідження, засноване на громадській науковій платформі для вивчення морської трави.

Публікація даних на інтерактивній карті розширює їх практичне застосування. Тепер політики, природоохоронці та місцеві громади мають доступ до точної інформації. Вони можуть зосередити зусилля на найбільш вразливих територіях.

Команда дослідників підсумовує: "Ці загрози є реальними і широко розповсюдженими. Але рішення також реальні і знаходяться в межах досяжності. Картографуючи загрози, ми також картографуємо рішення". Цей оптимістичний погляд надає надію на майбутнє морських екосистем.