Велика сміттєва пляма Тихого океану це не острів з відходів

Популярні зображення Великої тихоокеанської сміттєвої плями як гори відходів серед океанських хвиль створюють оманливе уявлення про справжню природу цієї екологічної катастрофи, яка становить загрозу морській екосистемі.

Прототип System 001 від Ocean Cleanup буксирують із затоки Сан-Франциско у вересні 2018 року для боротьби з Великою тихоокеанською сміттєвою плямою. Зображення: JOSH EDELSON/AFP через Getty Images JOSH EDELSON

Реальність відрізняється від драматичних фотографій, що поширюються в мережі. Замість височенних куп сміття, ми маємо справу з мікропластиковим "супом". Забруднення розсіяне у воді на великій площі. Це робить проблему менш помітною, але не менш небезпечною для морського життя.

За даними організації Ocean Cleanup, ця забруднена зона вже досягла розмірів, що вдвічі перевищують площу Техасу. Більша частина пластику в цій зоні має риболовне походження. Приблизно 86% забруднень становлять рибальські знаряддя, зокрема покинуті сітки.
Подорож до центру забруднення
Дістатися до Великої тихоокеанської сміттєвої плями непросто через її віддаленість. Бруно Сент-Роуз, фахівець організації Ocean Cleanup, описує свою подорож до цієї зони. Його шлях починався з гавані Вікторія в Британській Колумбії.

Перша тисяча миль океану була відносно чистою.

Потім ситуація різко змінилася. "Раптом, після трьох з половиною днів плавання, ви бачите збільшення кількості уламків", – розповідає Сент-Роуз. Він характеризує цю зону як "суп з мікропластику".

Серед дрібних пластикових частинок періодично з'являються більші об'єкти. Особливо помітні "сітки-привиди" – масивні клубки покинутих рибальських знарядь. Вони становлять основну частку видимого забруднення в цій зоні океану.

"Міжнародна космічна станція більшу частину часу знаходиться ближче до GPGP, ніж решта людей", – підкреслює Сент-Роуз. Це свідчить про надзвичайну віддаленість цього району від населених пунктів.

За даними NOAA: "Плями" - це оманливе прізвисько, яке змушує багатьох думати, що це острови сміття. Насправді ж сміття розкидане по всій поверхні води і з поверхні аж до океанського дна". Зображення: NOAA
Історія та механізм формування
Перші ознаки незвичного скупчення штучних об'єктів у північній частині Тихого океану були помічені ще в 1973 році. Моряки виявили аномальну кількість пластикових елементів далеко від берега. Це викликало занепокоєння науковців.

Дослідження 2023 року надало шокуючу статистику.

В океанах Землі плаває приблизно 171 трильйон шматків пластику. Значна їх частина концентрується в зонах подібних до Великої тихоокеанської сміттєвої плями.

Виникнення цього феномену пояснюється особливостями океанських течій. Сміттєва пляма розташована в зоні Північного тихоокеанського кругообігу. Обертові течії поступово переміщують пластикове сміття через океан. Повільні вихори всередині цього кругообігу затягують відходи, формуючи дві основні зони накопичення.

GPGP складається з двох частин – Західної сміттєвої плями біля Японії та Східної між Каліфорнією та Гаваями. Пластик може переміщуватися між цими зонами. Проте він рідко покидає систему вихрових течій.
Боротьба з проблемою та її вартість
Фонд Ocean Cleanup активно бореться з накопиченням океанічного сміття. Лише в 2024 році організація вилучила 11,5 мільйонів кілограмів відходів зі світових океанів та річок. Це вражаючий результат, але недостатній для повного вирішення проблеми.

Команда фахівців підрахувала вартість повного очищення Великої тихоокеанської сміттєвої плями. За їхніми оцінками, для реалізації цього завдання протягом десятиліття потрібно 7,

5 мільярдів доларів. Це велика сума, проте менша, ніж екологічні втрати від забруднення.

Не всі експерти погоджуються з методами боротьби, які пропонує Ocean Cleanup. Організація використовує системи сіток для вилучення сміття з океану. Вони ефективні для великих об'єктів, але мають обмеження.

Понад 90 відсотків пластикових предметів у сміттєвій плямі – це мікропластик розміром менше 5 міліметрів. Такі дрібні частинки важко виловити звичайними сітками. Це ускладнює процес очищення океану.
Екологічні нюанси проблеми
Разом із великими пластиковими предметами системи очищення вилучають організми, що прикріпилися до сміття. "Ви бачите дуже широке розмаїття мікроорганізмів, прикріплених до пластику", – пояснює Соня Обербекманн, морський мікробіолог з Німеччини.

Багато з цих мікробів живуть на природних матеріалах. Деякі види особливо добре пристосувалися до життя на пластикових поверхнях. Сент-Роуз зазначає, що частина цих організмів є інвазивними видами, які потрапили в океан завдяки пластиковому сміттю.

Ocean Cleanup використовує й інші підходи до боротьби із забрудненням. Організація встановлює системи фільтрації на річках. Ці системи зупиняють сміття до того, як воно потрапить в океан.

Очищення прибережних вод та річок є більш доступним рішенням. Місцева влада охочіше фінансує такі проекти, оскільки їхні результати очевидні для громадськості. Забезпечити фінансування для очищення віддаленої та маловідомої сміттєвої плями значно складніше.

"Це проблема всіх і кожного, чи не так?" – підсумовує Сент-Роуз. Його слова підкреслюють колективну відповідальність за стан світового океану та необхідність об'єднання зусиль для подолання глобальної екологічної кризи.