Зниклі футбольні клуби України. "Спартак" (Івано-Франківськ)

Прпопоную вам ознайомитись з черговим перекладом мого старого посту про франківський "Спартак".

У 1940 році в місті Станіслав (так тоді називався Івано-Франківськ) було засновано футбольний та хокейний клуби «Спартак». Однак довго виступати в змаганнях з футболу й хокею не вдалося — почалася Друга світова війна.

Після війни «Спартак» почав виступати у чемпіонаті УРСР серед колективів фізкультури (КФК). До 1949 року клуб був типовим середняком і не претендував на високі місця. Але саме у 1949 році стався прорив. «Спартак» спершу виграв свою зону на першому етапі чемпіонату. У цій зоні змагалися 10 команд із Західної України. Півфінальний етап складався з двох груп по п’ять команд. «Спартак» потрапив до другої групи, де його суперниками стали: «БО» (майбутній ЦСКА Київ), «Локомотив» (Тернопіль), «Динамо» (Вінниця) та «Водник» (Одеса). Станіславці здобули одну перемогу і двічі зіграли внічию, що дозволило посісти друге місце. Групу виграв «БО», набравши на одне очко більше. Матчу за третє місце з представником першої групи не проводили. Тому і «Спартаку», і константинівському «Металургу» вручили бронзові медалі.

Так станіславський «Спартак» здобув свої перші нагороди.

"Спартак" зразка 1949 року У наступні сезони команда не могла повторити цей успіх і знову стала середняком чемпіонату УРСР. Так тривало до 1954 року. Того сезону під керівництвом Йожефа Беци станіславці виступали у п’ятій зоні першого етапу чемпіонату, де посіли перше місце та вийшли до фінального турніру. Фінальний етап складався з семи команд, і команда зі Станіслава посіла друге місце, поступившись київському «Зеніту» лише на два очки. Таким чином, «Спартак» перевершив своє попереднє досягнення. Але команда не збиралася зупинятись.

Сезон 1955 року, як і зазвичай, складався з двох етапів. Перший етап мав шість зон, і станіславці потрапили до шостої. До фінального етапу проходили перші місця зон 2–5, а також по два найкращі колективи з першої і шостої зон. «Спартак» набрав 20 очок і розділив перше місце з мукачівським «Буревісником». У фінальній групі, яка складалася з восьми команд, «Спартак» здобув шість перемог і один раз зіграв унічию. Це дозволило стати чемпіоном УРСР серед КФК.

Завдяки цьому досягненню «Спартак» підвищився у класі.

Із сезону 1956 року станіславці почали виступати в чемпіонаті СРСР класу «Б». Змагання проходили у двох зонах, переможці яких отримували путівки до класу «А». Проте в цьому сезоні перше місце дісталося мінському «Спартаку», а станіславський фінішував на 12-й позиції.

"Спартак" зразка 1955 року У наступному сезоні регламент змінився: у 1957 році клас «Б» складався вже з трьох зон, переможці яких виходили у фінал. Неочікувано «Спартак» посів перше місце у своїй зоні. У фіналі змагалися також ленінградський «Авангард» і тбіліський СКВО. На жаль, «Спартак» посів друге місце, пропустивши до класу «А» «Авангард». Тоді команду очолював Олександр Щанов.

Зате вдалою виявилася кубкова кампанія 1957 року. «Спартак» стартував із першого етапу та здолав «Шахтар» (Мосбас), «Пищевик» (Калінінград) та «Крила Рад». У чвертьфіналі суперником став московський «Спартак». На жаль, створити сенсацію не вдалося — івано-франківці поступилися 2:4.

Немає сенсу описувати кожен сезон окремо, адже до 1969 року «Спартак» посідав місця або в середині, або в нижній частині турнірної таблиці.

У 1969-му, вже під назвою івано-франківського «Спартака», команда виграла українську зону класу «Б» чемпіонату СРСР, а також посіла перше місце у фінальній частині змагань УРСР. Це дозволило підвищитися у класі.

Чемпіонській "Спартак" 1969 року Дебют у класі «А» відбувся у зоні №1, де змагалися 22 команди: три з Білорусі, одна з Росії, решта — з України. Івано-франківський «Спартак» завершив сезон на високому четвертому місці.

У 1971 році клас «А» отримав назву Друга ліга СРСР і був поділений на зони. Українські клуби виступали в першій зоні. Цей сезон став невдалим — франківці фінішували на 19-му місці з 26 учасників.

Однак у 1972 році ситуація кардинально змінилася — «Спартак» посів перше місце у своїй зоні й вийшов до перехідних матчів, де зустрівся з ризькою «Даугавою». Перший матч відбувся 22 листопада 1972 року в Сімферополі. Номінальними господарями були івано-франківці, але вони програли — 0:1. Вже через два дні на тому ж стадіоні відбулася відповідна гра. Цього разу перемогу святкували «гості» — «Спартак» виграв 3:1 і здобув підвищення в класі. Команда повернулася до Івано-Франківська літаком,

а в аеропорту її зустрічали тисячі вболівальників. Гравців буквально несли на руках. Через два дні в обкомі відбувся урочистий прийом, де кожен гравець отримав радіоприймач, а згодом — премію в розмірі 150 рублів.

Чемпіонській склад 1972 року У 1973 році івано-франківці дебютували в Першій лізі СРСР. Конкуренція була значно сильнішою: серед суперників — одеський «Чорноморець», московський «Локомотив», бакинський «Нефтчі», куйбишевські «Крила Рад» тощо. Загалом виступало 20 команд, а «Спартак» посів 10-те місце — найвище в своїй історії в цьому дивізіоні.

Наступні два сезони команда завершувала на 12-й позиції, а згодом почала опускатися нижче. У 1980 році «Спартак» змінив назву на «Прикарпаття». На жаль, подальше падіння було нестримним — у 1981 році клуб вилетів до Другої ліги.

Здавалося б, достатньо одного сезону в нижчому дивізіоні, щоб повернутися. Але цього не сталося. У першому сезоні «Прикарпаття» посіло 13-те місце, а в сезоні 1983 року — лише 22-ге з 26 команд. Найвище досягнення в Другій лізі 1980-х — третє місце у 1987 році. Проте радість була нетривалою:

у 1989-му клуб посів 21-ше місце і вилетів у Другу нижчу лігу СРСР. В останньому сезоні радянського чемпіонату «Прикарпаття» стало другим у своїй зоні, але СРСР розпався — і почалася нова епоха.

Під керівництвом Івана Краснецького «Прикарпаття» потрапило до Вищої ліги першого чемпіонату незалежної України. Команда виступала у групі Б разом із київським «Динамо», «Дніпром», «Металістом» та іншими. Вдалося зіграти в нульову нічию з «Динамо» в Івано-Франківську та 1:1 з «Металістом». Але попри ці позитивні моменти, франківці провалили сезон — 9-те (передостаннє) місце та виліт до Першої ліги.

У сезоні 1992/93 команда посіла п’яте місце — недостатньо для підвищення. Хоча проти лідерів франківці грали гідно, поступившись лише «Ворсклі» та «Нафтовику». А Роман Григорчук, який тоді виступав за «Прикарпаття», став найкращим бомбардиром Першої ліги з 26 голами.

Сезон 1993/94 «Прикарпаття» завершило на першому місці та повернулося до Вищої ліги. Головним тренером був Ігор Юрченко. Щоправда, команда стабільно займала місця в нижній частині таблиці. У сезоні 1998/99 — 15-те місце,

що означало виліт. Але після розформування запорізького «Торпедо» франківці отримали шанс зіграти матч за право залишитися в еліті. 4 липня 1999 року в Києві на стадіоні «Динамо» «Прикарпаття» впевнено переграло ФК «Черкаси» — 3:1.

Проте ця перемога лише на сезон подовжила перебування у Вищій лізі. У сезоні 1999/00 команда посіла 14-те місце й вилетіла, завершивши шестирічне перебування в еліті.

У Першій лізі справи йшли не найкраще. Клуб боровся за виживання. Перед сезоном 2003/04 команда повернула історичну назву «Спартак» і трохи покращила результати, виступаючи на середньому рівні.

Стадіон "Рух" Так тривало до сезону 2006/07, коли «Спартак» опинився на дні таблиці та вилетів до Другої ліги. Але жодного матчу там не провів — клуб було розформовано. Його місце зайняв ФК «Факел» з Івано-Франківська, який того ж року підвищився в класі й змінив назву на «Прикарпаття».

Так завершилася історія ФК «Спартак». Тішить, що нині в Івано-Франківську знову є професійна команда. І є багатостраждальний стадіон, який реконструюють уже понад 30 років. Але це, як то кажуть, зовсім інша історія…