Каспаров проти Карпова: як ФІДЕ та КДБ у 1985 році рятували "людину системи" від ганьби

Сьогодні, 13 квітня, свій 62-й день народження святкує видатний шахіст та 13-й чемпіон світу Гаррі Каспаров. Уродженець Баку став відомим не лише як спортсмен та новатор, а і як політик.

Насамперед Каспаров асоціюється в українців як більш-менш нормальний росіянин, який розуміє, що відбувається у світі та в Україні зокрема, використовуючи своє відоме ім’я для пропаганди правди.

Рік тому російський суд видав ордер на арешт Каспарова через його активні заклики надавати нашим Збройним силам більше зброї та посилити міжнародний тиск на Росію, яка продовжує вбивати не тільки цивільне населення, а й все живе у нашій країні.

До дня народження російського шахіста та опозиціонера у правильному сенсі цього слова пропонуємо згадати найдовший матч за чемпіонство світу в історії – поєдинок Каспарова проти Анатолія Карпова 1984-1985 років.
З яким багажем шахісти підходили на цей матч
У матчах претендентів Каспаров впевнено переміг українця Олександра Бєлявського (+4, -1, =4), Віктора Корчного (+4, -1, =6) та Василя Смислова (+4, =9). Попри певні розмови у шахових колах щодо можливої зміни регламенту чемпіонського матчу, ФІДЕ залишила формулу "до шести перемог без обмеження за кількістю партій".

Утім,

наявність регламенту не завадила згодом тодішньому президенту федерації Кампоманесу залишити Гаррі Кімовича без перемоги.

Анатолій Карпов підходив до матчу як чемпіон світу, який двічі перед цим переграв Віктора Корчного – ще одного поборника комуністичного режиму, який у 1976 році втік з СРСР та переїхав до Швейцарії. А набув статус чемпіона Карпов без боротьби – у 1975 році Роберт Фішер відмовився від участі у матчі, через що радянський шахіст здобув технічну перемогу.

Читайте також :

До дня народження Роберта Фішера. Історія геніальності та безумства великого шахіста

"На даний час в СРСР є чемпіон світу й іншого нам не треба", – начальник Управління шахів Держкомспорту СРСР Микола Крогіус.Найдовший матч в історії шахів
Перша партія відбулась 10 вересня 1984 року у Колонній залі Будинку Союзів і завершилась внічию. Першу перемогу було зафіксовано вже у третій грі – Карпов застосував сиціліанський захист і вийшов вперед.

На момент 27-ї партії Карпов вів у рахунку 5:0, після чого суперники розписали чотири нічиї, а згодом відбувся найкрасивіший камбек, який не можна побачити навіть у кіно.

Каспаров виграв три партії та звів декілька ігор внічию, а його суперник помітно "поплив" як морально, так і фізично. Як таке могло статись? За рахунку 4:0 у штабі Каспарова було виявлено шпигуна, який "зливав" усю підготовку табору Карпова. Шосту партію, яка принесла б Анатолію чесну перемогу, шахіст так і не зміг виграти за 2,5 місяці.

15 лютого 1985 року у готелі "Спорт" відбулась пресконференція президента ФІДЕ Флоренсіно Кампоманеса, який оголосив про завершення матчу за чемпіонство світу без оголошення переможця. Карпов зберіг свій титул. Попри те, що регламент не давав функціонеру таких повноважень, філіппінець заявив, що він має право ухвалювати такі рішення як президент.

Флоренсіно Кампоманес

Кампоманес посилався на "моральну та фізичну втому шахістів", які в один голос протестували проти такого рішення та готові були продовжувати грати.

З огляду на те, якою фігурою були шахісти для Радянського Союзу та хто такий Кампоманес, версія Каспарова щодо спроби країни врятувати Карпова від поразки не виглядає такою дивною.

Річ у тому, що Анатолій Карпов був улюбленцем партії,

який товаришував із багатьма представниками політичної еліти та описувався як "благонадійний, врівноважений та справжній представник СРСР". На той момент 23-річний Каспаров був представником вже нового покоління, яке не мало бажання жити під червоними стягами. Він відверто виступав проти радянської системи, співпрацював з академіком Сахаровим, який був позбавлений усіх нагород та регалій за незгоду із початком війни в Афганістані.

Варто зазначити, що прізвище за народженням у шахіста – Вайнштейн, але у 12 років Гаррі Кімович змінив його на мамине – Каспаров. Батьківське прізвище могло серйозно завадити майбутньому чемпіону світу побудувати кар’єру через наявний антисемітизм в СРСР.
Флоренсіно Кампоманес – філіппінський шахіст, був президентом ФІДЕ з 1982 по 1995 рік. Існує думка, що ухвалив рішення перервати матч за чемпіонство світу після особистого листа президента Шахової федерації СРСР Віталія Севастьянова. У 2003 році був засуджений за розтрату 13 млн песо при підготовці до 30-ї шахової олімпіади, але уникнув реального покарання завдяки співпраці з міжнародними організаціями, що не підлягали юрисдикції Філіппін.
Попри протести як з боку шахістів, так і з боку міжнародної спільноти, федерація залишила у силі своє рішення, яке навіть через 30 років називають одним з найбільш політично вмотивованим з усіх, які ухвалювались в шахах.

Думку про імовірний лист від Севастьянова до ФІДЕ побічно підтверджує колишній Начуправління шахів Держкомспорту СРСР Микола Крогіус,

який у своїх мемуарах "Шахи. Гра та життя" написав, що матч перервали за вказівкою представника Політбюро ЦК КПРС Гейдара Алієва.

Так чи інакше, але ФІДЕ призначила новий матч, який розпочинався за рахунку 0:0, хоча й мав дещо інший регламент – до шести перемог, але не більше, ніж 24 партії. У випадку нічийного рахунку, "шахова корона" залишалась за чинним чемпіоном.

У повторному матчі Каспаров переміг Карпова 5:3 за 16 нічиїх та став новим та наймолодшим на той момент чемпіоном світу з шахів у віці 22 років.

Getty images

Як живуть шахісти зараз
На момент приходу в Росії до влади Владіміра Путіна Каспаров бачив у ньому "молодого та сучасного лідера, який зміцнить демократію в країні", але дуже швидко розчаровувався у майбутньому диктаторі.

З 2004 року активно виступає проти політики імперіаліста, регулярно виступав на мітингах, коли вони ще були можливі у РФ та навіть встиг двічі посидіти у СІЗО – у 2007 році за участь у мітингах та у 2012 році за підтримку групи Pussy Riot. До речі, коли шахіста затримала міліція вперше, то до нього намагався навідатись його вічний суперник Карпов,

але його не пропустили.

Каспаров послідовно виступає проти російської агресії в Україні з 2014 року, підтримував режисера Олега Сенцова, якого російські каральні органи незаконно утримували, а наразі публічно закликає до надання ЗСУ необмеженої кількості зброї заради абсолютної поразки Росії.

Анатолій Карпов як став у минулому столітті "людиною системи", таким і залишився. З 2007 року шахіст член Суспільної ради при Міноборони Росії, у 1996 році підтримував Єльцина, а згодом підтримав і Путіна.

Як депутат Держдуми голосував за підняття пенсійного віку для усім задоволених росіян, голосував за закони проти ЗМІ, проти інакодумців та засудив шахістів, які не підтримали ідеї "Київ за три дні" у 2022 році. До речі, перша дружина Карпова – донька генерала КДБ СРСР Клімова, що тільки підтверджує прихильність шахіста до чинної влади (під червоним або триколорним прапором, не принципово).

Як бачимо, хоча шахи й інтелігентна гра, у неї можуть грати абсолютно різні люди – як чесні, принципові, так і навпаки – м’які та невибагливі особи, що потребують жорсткого господаря. Попри сталі правила гри та однакові дошки, шахи ще задовго до Аркадія Дворковича почали використовувати як інструмент м'якої сили для просування красивого іміджу та здобуття певних симпатій до режимів, що апріорі не можуть їх викликати.