Чи може повірений передати одержані гроші на погашення боргу довірителя — ВС

Договірне представництво виключає можливість видання довіреності, яка передбачає можливість представника розпорядитися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить суті представництва.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №753/9005/22, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивачка видала відповідачеві довіреність на розпорядження та керування автомобілем. Але останній не повернув кошти від продажу автомобіля.

Суди першої й апеляційної інстанцій вважали обґрунтованою вимогу про повернення коштів. Водночас, визнали безпідставними доводи відповідача про те, що він спрямував отримані кошти в рахунок погашення боргу позивачки за договором позики, який вона уклала з третьою особою.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що представник завжди має вчиняти правочин в інтересах сторони, яку він представляє. Для забезпечення інтересів цієї сторони представнику заборонено вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є (див. постанови КЦС від 28.02.2024 у справі №159/4766/21,

від 3.07.2024 у справі № 203/4168/19).

Також КЦС зауважив, що у гл.68 ЦК немає спеціальних вимог до форми договору доручення. Тому можливим є вчинення договору доручення в усній формі. З урахуванням змісту ст.244 ЦК та принципу розумності довіреність має передбачати повноваження представника, необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов’язки представника перед особою, яку він представляє.

За відсутності домовленості повіреного з довірителем про встановлення строку (терміну) передання одержаного у зв’язку з виконанням доручення, таке передання має відбуватися негайно. Для цього довіритель не повинен заявляти вимогу про передання одержаного у зв’язку з виконанням доручення, оскільки п.3 ч.1 ст.1006 ЦК є винятком, який допускає припис речення другого ч.2 ст.530 ЦК (див. постанову ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 458/229/18).

Оскільки, вчиняючи цей правочин за довіреністю, відповідач за змістом ч.1 ст.237, ч.1 ст.1000 ЦК діяв від імені та в інтересах позивачки, то цим її інтересам кореспондує, зокрема, визначений у п.3 ч.1 ст.1006 ЦК обов’язок відповідача як повіреного передати гроші, отримані від реалізації автомобіля позивачки. Не виконувати цей обов’язок, а передати кошти позикодавиці, відступивши за ч.1 ст.1004 ЦК від змісту отриманого доручення, відповідач не мав права, бо такий відступ суперечив інтересам довірителя.