«Бігти», «Надія» і «Роззброєння»: останнє послання Папи Франциска світові
Вступ: Папа, що залишив нам слова, які горятьСьогодні світ завмер — зупинилося серце Папи Франциска. Його смерть стала новиною, яка сколихнула не лише католицьку спільноту, але й усіх, хто шукає надії, правди та миру. І водночас, ніби навмисне, він залишив нам своє останнє великоднє послання, яке тепер звучить як духовний заповіт. Це послання не прощання — це дорога.
Слова «бігти», «надія» і «роззброєння» стали кодом його понтифікату, його душі, його духовної боротьби. Розгляньмо ці слова як заповіді — духовні маяки для кожного з нас у часі випробувань, війни й невизначеності.
Бігти: динаміка віри і серця «Ми не можемо стояти на місці. Ми повинні рухатися, виходити шукати Його»
— Папа Франциск, Великдень 2025
У своїй останній великодній проповіді Папа Франциск не просто сказав слово «бігти» — він прожив його. Його понтифікат був постійним «виходом»: до вбогих, до поранених, до тих, хто на маргінесі. У цьому слові — суть його стилю керівництва: не зупинятися, не комфорт, а місія.
Бігти — означає бути відкритим до дії Божої благодаті. Як Марія Магдалина, Петро та Йоан,
які побігли до гробу, ми покликані бігти не лише за правдою, але й до живого Бога, який не замикається у храмах чи ідеологіях, але йде попереду нас.
У християнстві статичність — це поразка. Біг — це надія в дії.
Скрізь: Христос — не в музеї, а в живихПапа Франциск нагадав нам, що воскреслий Ісус — не реліквія минулого. Він — присутність сьогодення.
«Христос живий і завжди залишається з нами — в сестрах і братах, в найбільш анонімних і непередбачуваних ситуаціях нашого життя».
Це — радикальний виклик до Церкви. Не ховатися за літургійними формами, не замикатися в «чистоті» обрядовості, а йти туди, де болить: до окопів, лікарень, в’язниць, біженців. Саме там Він чекає.
Урок для сучасного християнина:
- Не шукай Христа тільки в храмі.
- Шукай Його в тих, хто плаче.
- Шукай Його у втомлених матерях, у поранених військових, у самотніх стареньких.
- Шукай Його скрізь — окрім гробу.
— Папа Франциск
Це ще один дар Франциска — вміння повернути сенс словам, які ми звикли вважати «релігійними кліше».
Надія — не те, що заспокоює, а те, що пробуджує. Вона не обіцяє легкого завтра, але гарантує, що ми не самі в боротьбі.
У своєму останньому посланні Urbi et Orbi Франциск звернувся до людства, як паломник на шляху:
«Я хотів би, щоб ми повернулися до надії, що мир можливий!»
Це було не мрійливе побажання, а маніфест віри. Надія — це бачити можливе там, де всі говорять: «неможливо». Надія — це вірити в перемогу життя, коли триває війна.
Роззброєння: слово, яке стало пророчимПапа Франциск не був політиком, але був найвідважнішим лідером XXI століття, який не боявся називати війну гріхом, а гонку озброєнь — самогубством.
«Без справжнього роззброєння неможливий мир!»
Його слова, сказані у світлий день Воскресіння, засудили нову хвилю мілітаризації, засліплену страхом і логікою «захисту».
Франциск наполягав: майбутнє — не у зброї, а у взаємній турботі, діалозі, розвитку. Його бачення політики було глибоко євангельським:
- Роззброєння — це любов у дії.
- Роззброєння — це вміння поступитися і збудувати.
- Роззброєння — це євангельна сміливість.
Остання зустріч Папи Франциска відбулася з віце-президентом США. Але останнє його слово — було до всіх: бігти до Воскреслого, триматися надії, будувати мир
Франциск біг швидше за всіх. Його віра, надія і любов — вже торкнулися вічності.
Сьогодні, коли його голос замовк, його слова звучать гучніше, ніж будь-коли. Папа Франциск залишив нам не лише слова, а спосіб життя — віру, що рухається, надію, що не боїться реальності, і любов, що роззброює. Його останнє великоднє послання звучить як дороговказ для кожного, хто прагне жити Євангелієм не на словах, а на ділі. У часи війни, втрат і розчарувань воно нагадує: Христос живий, а отже — варто бігти, варто вірити, варто діяти. Спадщина Франциска — це запрошення не опускати рук, а підняти голову і стати світлом там, де темно.