"Справа не у смаках": акторка Марина Бойко розповіла, чому глядачі недоцінюють українське кіно
Молода українська акторка театру та кіно Марина Бойко ексклюзивно для META.ua розповіла про свої акторські мрії, любов до мюзиклів, перші важливі ролі та виклики професії. Які ролі залишаються у мріях акторки та який жанр кіно досі не отримав належного розвитку в українській кіноіндустрії – про це та багато іншого читайте далі в інтерв'ю.
- "Нарешті ми вигнали російських акторів": акторка Марина Бойко про зміни в українській кіноіндустрії
– Ви акторка театру і кіно. Що вам ближче за духом і чому?
– Насправді дуже важко відповісти на це питання, адже кожну з цих сфер я ціную і люблю. Я не можу їх розділяти, тому що існую в них як в одному цілому. Театр – це про професійну прокачку твоїх навичок і живе спілкування з глядачем, кіно – про використання цих навичок. Тому для мене не може бути цього розділення з перевагою в якусь одну з цих сторін.
– Які проєкти або ролі найбільше вплинули на вас як на акторку?
– Чесно кажучи, в моєму професійному арсеналі ще не так багато здобутків, аби я могла щось виокремлювати. Можна сказати, що я ще тільки на початку розвитку своєї кар'єри.
Проте, найбільше, усе ж таки, на мене вплинула роль Даші у театральній постановці п'єси Ніни Захоженко "Я Норм" (Театр на Солом'янці, режисер Алекс Боровенський). Це була моя перша головна роль у театрі і моя велика відповідальність. Я переживала, чи впораюсь я, чи не просаджу темпоритм вистави, чи зможу тримати увагу глядача усю виставу і багато інших різних думок…
Насправді я тоді пробувалась на другорядного персонажа вистави, але після кастингу мені написали, що головна роль моя і моєму щастю не було меж!
Саме ця вистава вплинула на мене найбільше, бо вона була отією точкою не відправлення назад, новим чистим аркушем мого життя після студентства. Це мої перші відгуки від глядачів, перші професійні колеги на сцені, перша репертуарна вистава. Момент розуміння, що акторство – це моє.
На мій превеликий жаль, ця вистава більше не грається, але її запис можна переглянути на сайті Dramox!
– Чи є у вас мрія зіграти в українському або закордонному проєкті певного жанру або з певним режисером?
– Ой, звичайно є! Я ще з перших курсів університету мрію про роль військової,
або агента під прикриттям! Але в силу свого типажу, такі проєкти не трапляються…
Також я дуже люблю мюзикли. Усім своїм серцем! Я завжди плачу при перегляді мюзиклів, і не від сюжетної історії, а від відчуття катарсису, коли бачу складну хореографію у поєднанні з прекрасною акторською грою та чарівним вокалом виконавців! Для мене актори мюзиклів – це надлюди, надактори!
Але на жаль, ніша мюзиклів у нас тримається переважно на театрах. Це безумовно круто! Просто дуже хочеться, аби у нас знімали цей жанр і в кіно. Але ж, знову таки, питання грошей. Бо мюзикли це дуже дорого.
Я співаю і 12 років професійно займалась танцями, тому я дуже дуже прагну подібних фільмів, аби хоча б спробуватись!
– Чи є українські фільми, які ви вважаєте недооціненими і хотіли б порадити глядачам?
– Скажу так, я вважаю усі українські фільми недооціненими. Бо мені болить. Мені болить за те, що глядач вибирає закордонний фільм у кінотеатрі, а не наш.
І справа навіть не у смаках, а у підтримці української кіноіндустрії. Наші фільми в прокатах зазвичай дуже програють і можуть йти в кінотеатрах всього тиждень-два.
І яку касу вони підіймуть? Як вони окупляться?
Саме про ось цю ідейну недооціненість я говорю. Ідея українського кіно – ось що важливо! А смаківщина, вона завжди була і буде, з цим нічого не зробиш.
– Які ваші майбутні творчі плани? Чи є нові проєкти, про які ви вже можете розповісти?
Знаєте, питання про майбутнє, напевно, є найбентежнішим для кожного українського актора, адже у нас йде війна... Те, що розвиток української культури і творчості не припиняється в таких умовах змушує мене кожного разу плакати від того, як я пишаюсь нашими людьми і їх стійкістю!
Але планувати щось — дуже складно. Напевно, тут варто сказати, що особисто я живу ось цим сьогоднішнім днем, а далі — як вийде. Можливо звучить і песимістично, проте такі сьогоднішні умови.
Але я працюю в театрі ("Театр на Соло") і ми продовжуємо грати вистави і планувати прем'єри! Тому мої майбутні проєкти, переважно, пов'язані з театром, і я щиро вас запрошую на наші вистави!
Щодо кіно, то наразі я на етапі кастингів. Я дуже ціную свій багаж англомовних проєктів і вихід на міжнародну аудиторію, але я плекаю мрії про вихід саме на український кіноринок. На жаль, поки це мені дається доволі важко, але я не полишаю своїх спроб і вірю, що "мій" український проєкт вже десь на горизонті!