"Піхота - не романтика, а мішень": історія добровольця "Білого", який служить у ТрО Рівненщини

31-річний Михайло на позивний «Білий» служить із 2015 року. Чоловік пройшов шлях від строковика до командира взводу. У 2022 році пішов добровольцем, бо не міг залишитися осторонь. У 2024-му став батьком. Нині воїн - у теробороні Рівненщини.

Історію військовика розповіли у пресслужбі 57-го окремого батальйону Сил ТрО Рівненщини.

На військовій службі

“Служив із 2015 по 2022 рік. Коли почалася повномасштабна — пішов добровольцем. Моя фахова спеціальність — командир ремонтного відділення, начальник складу автомобільного майна. За ці роки довелося бути і головним сержантом роти, і командиром відділення, і водієм. Постійна робота з особовим складом, навчання, адаптація строковиків”.

Як змінилася свідомість

“Раніше спокійно міг замовити квиток англійською, а зараз – не згадаю жодного слова. Армія звужує — ти стаєш профільним. Але навчає чіткості, ієрархії, мужності”.

Повномасштабне вторгнення

“У 2022-му, коли почалася війна, я одразу пішов. Бо знав: краще я, ніж хтось, хто нічого не розуміє в армії. Потрібна була твереза голова — я пішов, щоб зберегти хлопців”.

Бойовий досвід

“Торецький напрямок. Найважче — втратити побратима. Довелося особисто виносити двох загиблих. Це не забувається. Постійні контузії: три серйозні. Але не лікувався — не хотів залишати своїх. В армії працюєш не за себе, а за всіх.

Пригадую одну ситуацію — звичайна стрілкотня, але з пагорба, крізь вербу. Було гаряче. Я вибіг в повний зріст і просто насипав їм у відповідь. Настільки все на адреналіні, що не думаєш про себе. Лиш про те, аби ці двоє стали двохсотими. Дієш — і тільки потім приходить усвідомлення, наскільки все було на межі”.

Сім'я та чекання

“У 2022-му я одружився. Дружина Юлія чекає вдома — разом із її батьками та сестрою. Мрію, аби у нас з дружиною з'явилася донька — світла, весела, щира. Це дуже особливе бажання — щоб вона зростала в тиші, в мирі, й ніколи не знала, що таке війна. Я часто уявляю, як беру її на руки, як вона сміється й обіймає. Мрію про неї, бо вірю: донечки — це особливе світло в житті. Вони ніжніші та завжди трішки більше люблять татів”.

Гобі та життя до війни

“Раніше бігав, займався спортом, вигравав змагання. Сьогодні вільного часу нема. Хіба іноді — фільм на ноуті”.

Освіта й цивільна справа

“Навчався в Млинівському технолого-економічному коледжі, менеджер широкого профілю. Після війни, можливо, повернусь у цю сферу. Або скористаюсь досвідом, здобутим в армії. Бо армія — це школа, яка вчить швидко приймати рішення”.

Війна змінилася

“Сьогодні війна — це дрони, технології, швидкість. Піхота — не романтика, а мішень. Нам потрібні нові інструктори, нові підходи. Бо молодих не вчать, як ховатись від дронів, як діяти правильно. Це війна виживання, і вона потребує розуму”.

Порада молодим

“Не бігти бездумно. Не стріляти просто так. І головне — слухати. Бути уважним. І ніколи не думати, що «мене не побачать». Сьогодні все бачать. І тому треба знати, як вижити”.