Ріо-де-Жанейро - Всесвітня столиця книги 2025 року
---«Книги є найважливішим засобом поширення освіти, науки, культури та інформації в усьому світі», - Одрі Азулай, генеральний директор ЮНЕСКО. ---
ЮНЕСКО назвала Ріо-де-Жанейро Всесвітньою столицею книги на 2025 рік. Бразильське місто обрали ЮНЕСКО, як Всесвітню столицю книги у 2025 році на знак визнання його літературних і художніх традицій. Це перший випадок, коли португаломовне місто було висунуто консультативним комітетом.
Міста, проголошені ЮНЕСКО Всесвітньою столицею книги, зобов'язуються пропагувати літературу для різного віку та соціальних груп як усередині, так і за межами своїх кордонів, а також організовувати програму заходів на рік.
Початок святкуванням і заходам буде покладено 23 квітня 2025 року, у Всесвітній день книги та авторського права.
Книга - це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі,
що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.
Про Всесвітні столиці книги
Генеральний директор ЮНЕСКО Одре Азуле ухвалила рішення про призначення Ріо-де-Жанейро (Бразилія) Світовою столицею книги на 2025 рік.
Ріо-де-Жанейро став двадцять п'ятим містом, яке отримало цей титул з 2001 року, слідом за такими містами: Мадрид (2001 р.), Олександрія (2002 р.), Нью-Делі (2003 р.), Анвер (2004 р.), Монреаль (0,0) .), Амстердам (2008 р.), Бейрут (2009 р.), Любляна (2010 р.), Буенос-Айрес (2011 р.), Єреван (2012 р.), Бангкок (2013 р.), Порт-Харкорт (2014 р.),2 акрі (2017 р.), Афіни (2018 р.), Шарджа (2019 р.), Куала-Лумпур (2020 р.), Тбілісі (2021 р.), Гвадалахара (2022 р.), Аккра (2023 р.) та Страсбург (2024 р.)
До складу Консультативного комітету Всесвітньої столиці книги ЮНЕСКО входять представники Європейської та міжнародної федерації книгопродавців (EIBF), Міжнародного форуму авторів (IAF), Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій (IFLA), Міжнародної асоціації видавців (IPA) та ЮНЕСКО.
В публікації використані матеріали з сайтів https://www.unesco.org/ та https://www.dilovamova.com/