Повернення Наполеона із заслання зірвало плани реставрацій Бурбонів
Коли у вересні 1792 року було скинуто короля Франції Людовика XVI й проголошено Французьку республіку, здавалося, що династії Бурбонів прийшов кінець. Після того, як наступного року Людовика та його дружину Марію Антуанетту стратили, а їхнього 10-річного спадкоємця (якого роялісти назвали Людовиком XVII) замучили до смерті у в’язниці, мало хто очікував повернення до влади родини, яка правила Францією з 1589 року.
Коли непереможний Наполеон Бонапарт покінчив з Республікою і коронував себе імператором у 1804 році, мало хто міг припустити, що через 10 років огрядний, хворий на подагру інвалід, який жив у злиденному вигнанні, поверне Бурбонів на трон.
Луї Станіслас Ксав'є, граф Провансу, був молодшим братом Людовика XVI й другим у лінії престолонаслідування, коли у липні 1789 року розпочалася Французька революція. Він не вирізнявся імпозантністю: був марнотратом і вічно в боргах, надзвичайно товстим, нездатним народити спадкоємця з дружиною, яку зневажав, і політично нечистим на руку. У 1791 році він втік з Франції й почав життя у вигнанні, яке триватиме 23 роки,
переїжджаючи з Нідерландів до Італії, Німеччини, Польщі, Росії та, нарешті, до Англії, іноді зупиняючись у чужих будинках, іноді мешкаючи в маленькій квартирі над крамницею. Після смерті племінника у 1795 році він назвав себе Людовіком XVIII й став центром планів і змов, спрямованих на відродження претензій дому Бурбонів на Францію.
Надії Людовика були ілюзорними, поки правив Наполеон, але коли Бонапарт не витримав у катастрофічній спробі завоювати Росію в 1812 році та зіткнувся з грізною коаліцією європейських ворогів, які відтіснили його армії назад до Парижа, справа Бурбонів знову зажевріла. Зі свого англійського вигнання Людовік випустив прокламації, в яких обіцяв ліберальну конституцію для своєї країни та відсутність помсти ворогам його сім'ї. У квітні 1814 року війська союзників увійшли до французької столиці, Наполеон зрікся престолу, а Людовік XVIII був проголошений королем Франції.
Країна, якою тепер правив Людовік, дуже змінилася з часу його втечі. Старі провінції з їхніми незліченними унікальними привілеями та звичаями були замінені уніфікованими департаментами,
католицька церква біднішала і слабшала, феодальна система була скасована, а селяни звільнені від старих зобов’язань, і жителі звикли думати про себе як про громадян з правами. Відновити стару абсолютистську монархію, до якої звикли предки Людовіка, було неможливо.
Замість цього Людовік отримав конституцію, яка зберігала правову систему Кодексу Наполеона, де король правив через двопалатний законодавчий орган — верхню палату аристократів і нижню палату, обрану голосами заможних чоловіків (близько 1% населення). Король в більшості своїх кроків залишив недоторканою державну службу і звільнив політичних в’язнів.
Це був компроміс, який, здавалося, нікого не влаштовував. Давні монархісти обурювалися неможливістю помститися революціонерам, які вигнали їх і захопили їхні землі, духовенство нарікало на втрату церковних земель і будівель, власники майна, захопленого під час революції, боялися, що їх змусять повернути його, ліберали обурювалися заміною національного триколірного прапора на білий стяг Бурбонів, а армія протестувала проти масових скорочень її бюджету й особового складу після років війни.
Холодний ентузіазм щодо повернення Людовіка зменшився, коли країна занурилася в економічну кризу.
Перша Реставрація Бурбонів завершилася втечею Наполеона з ув’язнення на середземноморському острові Ельба в березні 1815 року. Війська, послані для його арешту, швидко перейшли на бік імператора, коли той рушив на Париж. Про те, як прийняли Наполеона, можна судити з цієї комічної серії газетних оголошень, що з’являлися в міру його просування:
- 9 березня, Канібал покинув своє лігво.
- 10 березня, Корсиканський Людожер висадився на мисі Хуан.
- 11 березня, Тигр прибув до Гапа.
- 12 березня, Чудовисько заночувало в Греноблі.
- 13 березня, Тиран пройшов Ліон.
- 14 березня, Узурпатор спрямовує свої кроки до Діжона, але хоробрі та вірні бургундці масово повстали й оточили його з усіх боків.
- 18 березня, Бонапарт перебуває лише за шістдесят ліг від столиці; йому пощастило вирватися з рук переслідувачів.
- 19 березня, Бонапарт просувається швидкими кроками, але він ніколи не увійде в Париж.
- 20 березня, Наполеон завтра буде під нашими валами.
- 21 березня, Імператор у Фонтенбло.
- 22 березня, Його Імператорська і Королівська Величність, вчора ввечері, прибув до Тюїльрі, серед радісних вигуків своїх відданих і вірних підданих.
Джеррі Боулер — канадський історик і старший науковий співробітник Frontier Center for Public Policy.
Погляди, висловлені в цій статті, є думками автора і не обов’язково відображають погляди The Epoch Times.