Обухів і його "Поділ" як маркер наздоганяючої модернізації
Нещодавно натрапив на відео, де переконливо спростовувалася гіпотеза про існування римського «каструму» на київському Подолі. Це наштовхнуло мене на думку перевірити як макротопографічні моделі княжого Києва можна співвіднести з територією Обухова. Ось до яких висновків я дійшов.
***
У НИХ
Як свідчить згадуваний мною збірник «Південноруське село XI–XIII ст.», мешканці цих земель упродовж тривалого часу селилися переважно на вододілах. Лише з початком формування Русі розпочалося поступове освоєння долин. Це не означає, що заплавні ліси до того були «терра інкогніта» — йдеться радше про перехід до масштабного, системного заселення цих територій.
Якщо прослідкувати хронологію, стає очевидно, що територія Київського плато, зокрема в районі сучасного Подолу, розвивалася значно динамічніше. Уже з IX століття мешканці поступово спускалися зі Старокиївської гори та починали освоювати заплави Дніпра й Почайни — територію, яка згодом отримала назву Поділ.
***
У НАС
Тим часом їхні обухівські сусіди мирно мешкали на пагорбі, що нині височіє над школою №5, задумливо вдивляючись у далечінь — туди, де за кілька поколінь постануть бані Києво-Печерської лаври. Попри це романтичне споглядання, вони не забували пильнувати околиці — раптом з’являться скандинавські голодранці.
Згодом їх внуки потихеньку спускаються вниз, заселяють тераси (схили балок) по Кобрині (особливо в її північній частині, під тією самою «горою предків») і її допливам. Втім, далі ситуація не рухається.
Наскільки можна судити з археологічних даних, на цій території фіксується певна, хоча й безіменна, людська присутність доби пізнього середньовіччя. Втім, вона мала радше епізодичний і фрагментарний характер — як відгомін невдалих спроб Київської Русі прорватися за межі умовного «київського трикутника», нижньою межею якого слугувала вкрай заболочена заплава Стугни, особливо в її середній та нижній течії.
***
УМОВИ
Досі залишається незрозумілим — принаймні на візуальному рівні — чому майже однакові за формою та висотою пагорби у Василькові, Безрадичах чи Трипіллі були зафіксовані в літописах як укріплені пункти, тоді як не менш виразні «обухівські гори» лишилися поза увагою. Відтак, якщо в названих містах виникли майже класичні конфігурації «дитинець – поділ», то в Обухові у XI–XIII століттях руська присутність обмежувалася лише невеликими дворами, хуторами та розрізненими слободами.
Звісно, ці поселення не існували у вакуумі, відірвано від загальнослов’янського світу. Попри свою незначність, між об’єктами в долині Кобрини та за її межами існувала певна взаємодія. І це логічно, адже вони не виникли на порожньому місці, а були частиною ширшого процесу колонізації — подекуди спонтанної, подекуди організованої — спочатку в межах басейну Стугни, а згодом і Поросся.
Як би там не було, важливо розуміти: Обухів того часу — це не просто віддалена провінція чи умовна периферія. Це був справжній фронтир, край ойкумени, життя на якому було непростим, незважаючи на оборонні лінії князя Володимира — внутрішні по Стугні та Красній і зовнішню, так звану Пороську лінію.
Віддаленість від центру політичного й економічного поступу (Києва), прикордонний характер території (сусідство зі степовими племенами), обмеженість ресурсів (неможливість будувати фортеці кожні кілька кілометрів) та складні природні умови (насамперед, заболоченість) позбавили Обухів не лише урбаністичної структури на кшталт «дитинець – поділ», а й навіть сталого поселення, яке було б достатньо значущим, аби його ім’я потрапило до літописів. Відтак, станом на кінець середньовіччя в Обухові немає не лише Подолу, але нічого, що нагадувало би населений пункт у вигляді міста.
***
НОВИЙ ШАНС
Лише наприкінці XVI — на початку XVII століття з’являються передумови для формування більш впорядкованої поселенської структури — у рамках нової модернізаційної хвилі, ініційованої Янушем Острозьким. Втім, кардинальних відмінностей між хуторами долини Кобрини XI–XIII століть і тими, що існували в XV–XVII століттях, годі шукати: та ж сама розпорошеність, тимчасовість, убогість. Залишається лише питання — чи є між цими етапами якийсь безперервний, генетичний зв’язок.
Історичні паралелі вражають. Наприкінці Х століття князь Володимир вибудовував оборонну систему вздовж Стугни, Красної та Росі, створюючи лінію укріплень для захисту від кочовиків. Через шістсот років, наприкінці XVI століття, князь Януш Острозький робив те саме на південних рубежах Київщини — з тією ж метою. Якщо модернізаційна хвиля часів пізньої Русі була перервана татарським нашестям у XIII столітті, то в XVI–XVII століттях Обухів уже не був ані повноцінною фортецею, ані прикордонним пунктом: фронтир поступово змістився на південь, до територій сучасної Черкащини.
За 500 років слов’янська ойкумена, здається, так і не вийшла далеко за межі природної лісостепової зони. Чому те, що існувало 500 років тому на Русі приходить в Обухів так пізно? Причини все ті ж + занепад території Середньої Наддніпрянщини в результаті катастрофи 13 століття, оговтатися від котрої дозволили лише колонізаційні процеси з боку лісової зони (Волині) і інвестиції тих же Острозьких у 16 ст.
***
МОДЕРНІЗАЦІЯ
Так чи інакше, вже у 1618 році з’являється люстраційний опис Обухівського замку. Здавалося б, якщо є замок на горі— мав би бути й поділ під ним? Теоретично так, але на практиці — не обов’язково. У випадку Обухова все виглядало дещо інакше: місцева геоморфологія, хоч і була надзвичайно зручною для оборонних споруд, виявилася майже непридатною для розвитку посадської, тобто житлово-торгової, забудови. Припустимо, що замок, котрий існував, ймовірно, до середини 17 ст (принаймні, згадується ще в 1640 році) був там же, де і через 100 років ретраншенмент – на горі Городок над колишньою автостанцією. Очевидно, що місця під ним немає ні фізично, ні геологічно, оскільки це заплава Кобрини з її луками-ставками, а відтак з високими грунтовими водами, ймовірністю паводків тощо. Ну і ставками, котрі, з опису, було там ще тоді.
У цьому контексті згадується карта другої половини XVIII століття, яка наштовхує на гіпотезу: розростання села, ймовірно, починалося від району сучасної Автостанції у напрямку до Центру — і трохи далі. Хоча з опису замку важко точно визначити конкретні топоніми, один із них, здається, піддається локалізації — це Воскресінська церква. Існує висока ймовірність, що вже у XVII столітті вона стояла на тому самому місці, де й у XVIII, XIX, а згодом і в XX століттях — у районі нинішньої міськради.
Саме там, де над луками Кобрини піднімається надзаплавна тераса — природне підвищення, що ідеально підходило для розміщення церкви, шинку, ринку, а згодом і адміністративних будівель. Ця ділянка ніколи не була щільно забудована житловими спорудами, оскільки традиційно виконувала функції громадського та торгового центру поселення. Котру, до певної міри можна ототожнити з Подолом, оскільки вона знаходилася під містоутворюючим хребтом (ті самі тераси, але вищі) і візуально була більше схожу на продовження заплави. Ну і функціонально, принаймні, в частині торгівлі, теж.
***
ВИСНОВКИ
1. Безперечно, така аналогія є радше умовною й дещо спрощеною.
2. Природні умови, рельєф місцевості та постійна загроза з боку кочовиків не дозволили хуторам на території майбутнього Обухова перетворитися на щось більше аж до кінця XVI століття.
3. Обухівська «замкова гора» — це сучасна г. Городок на Автостанції; власне місто тягнеться звідти у напрямку до Центру. Сам Центр виконував функцію Подолу, тоді як слободи та хутори розташовувалися ближче до району нинішньої Автошколи.
4. Така структура зберігалася до кінця XVIII століття, доки в районі сучасної «Школи» не з’явився маєток родини Бердяєвих. Відтоді розвиток долини Кобрини знову змістився до її північної частини.
***
ЛІТЕРАТУРА:
- "ОБУХІВСЬКІ ХАТКИ" ПЕРЕДКНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ - https://surli.cc/ioeroq
- ОБУХІВ-2 - НОВА СТАТТЯ ПРО СТАРИЙ ДООБУХІВ - https://surli.cc/xdwpaf
- ОБУХІВСЬКИЙ ЗАМОК 1618 РОКУ В ОПТИЦІ НЕЙРОМЕРЕЖІ - https://surl.li/epzcqk
- ОБУХІВ і ЙОГО ФОРТИФІКАЦІЇ. ДЕ МІГ БУТИ т.зв. «ОБУХІВСЬКИЙ ЗАМОК». Версія - https://surl.li/xbskyc
- ОБУХІВ і ЙОГО БАТЬКО-ЗАСНОВНИК В СВІТЛІ ТЕОРІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ - https://surl.li/jszmzy
- ЗАБУТІ ІМЕНА ВЛАСНИКІВ ОБУХОВА: ПРОДУЦЕНТИ І «ПАРАЗИТИ» - https://surl.li/tbklrg
- ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР ОБУХОВА СЕРЕДИНИ 18 СТОЛІТТЯ: ДЕ ЖИЛИ, А ДЕ - НІ. ВИ ЗДИВУЄТЕСЯ - https://surl.li/xllhch
- П'ЯТИЙ ОБУХІВ: КОЛИ І КИМ ЗАВЕРШИТЬСЯ ОСТАННЯ МОДЕРНІЗАЦІЯ МІСТА - https://surl.li/pkwrsq