Бій за Рейтарську. Хто і як хоче будуватись на центральній вулиці столиці

Вулиці Рейтарська та Ярославів Вал у Києві є центром Верхнього міста столиці. Вже кілька років навколо них збирається багато молоді, відкриваються нові заклади та вирує активне життя.

Попри це, на Рейтарській є кілька довгобудів. Найвідоміший із них – це занедбана ендокринологічна лікарня, збудована у неоготичному стилі на початку XX сторіччя.

Також там є будинок, де з 1917 до 1920 року жив Георгій Нарбут, автор дизайну банкнот Української Народної Республіки. Місцеві мешканці хочуть бачити на цьому місці парк. Власник будинку, екссекретар Київради Олесь Довгий обіцяє зробити парк, якщо йому дозволять побудувати на цій території житловий комплекс.

Крім того, цікавим об’єктом є споруди на Рейтарській, 37. Ця адреса, окрім фасаду, охоплює ще флігель, який виходить на вулицю Ярославів Вал.

Компанія "НЕСТ", що належить Емілю Соловйову, готова реставрувати фасад головної будівлі. Але на Ярославовім Валу хоче бачити інший будинок, а не реставрувати флігель. Місцеві мешканці кажуть, що це єдина адреса і єдина пам’ятка архітектури. Тому потрібно відреставрувати усі будівлі.

LIGA.net поспілкувалась із місцевими мешканцями та активістами, а також з архітектором Андрієм Пашеньком, який робив проєкт перебудови будинків на Рейтарській, 37, та власником проєкту Емілем Соловйовим.

Чи є Рейтарська, 37, пам’яткою архітектури?Знесення частини будинків на Рейтарській, 37, та подальші будівельні роботи почались всередині 2023 року. В дореволюційні часи на Рейтарській, 37, знаходився будинок Київського повітового земства, який був збудований у 1913 році. Дім, який потрапив під знесення, був збудований ще раніше – до початку XX століття. Пізніше він прилягав до повітового земства та був його адміністративною частиною.

На момент початку робіт будівля на вул. Рейтарській, 37, не мала статусу пам'ятки історії та архітектури. Хоча з 1980 року вся будівля за цією адресою мала статус пам'ятки історії.

В коментарі LIGA.net голова ГО "Спадщина.Київ" Дмитро Перов каже, що дивним чином власнику нерухомості – компанії "НЕСТ" – вдалося "розрізати" пам'ятку навпіл.

"Специфіка цієї категорії охорони полягає в тому, що ми формально не можемо визначити окремий предмет охорони в таких пам'ятках.

Бо мова йде про життя певної історичної постаті або розвиток певних історичних подій. Ці події, як і життя окремих людей, відбувається не у вакуумі. Люди живуть у будівлі, бувають у її дворі, на сходовій клітині, кожного дня зустрічають вхід до під'їзду і так далі. Тож пам'ятка історії – це не про окремі елементи, а про зміст та його наповнення. Дана категорія охороняє всю будівлю всеціло. За певних умов навіть її двір, якщо там теж відбувалися якісь історичні події або етапи життя визначних діячів. Приклад – двір Садиби Сікорських на вулиці Ярославів Вал", – розповідає Дмитро Перов.

За словами Перова, будинок Київського повітового земства як будівля, в якій відбувались важливі для Української Народної Республіки події, знаходився під охороною закону. Втім, підприємцям вдалося через довідку Бюро технічної інвентаризації (БТІ) розділити єдину будівлю начебто на дві.

Перша – фасадний бік будівлі, який виходить на вулицю Рейтарську. Друга – дворовий об'єм. Вони отримали нумерацію як дві окремо розташовані будівлі – Рейтарська, 37а і 37а' відповідно.

НЕСТ наразі стверджує,

що не порушувала законодавство. Адже компанія зносила внутрішню частину пам'ятки, що має іншу адресу. Отже, під захист закону не потрапляє.

"Таку проблему, а точніше лазівку для обходу закону, можна було б виправити змінами до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини. Зокрема, в частині опису об'єкту в держреєстрі визначити не лише адресу, а й склад об'єкту. Наприклад, пам'ятка історії, Будинок Київського повітового земства, 1913 року, вул. Рейтарська, 37а, склад: історична садиба: головна будівля, флігелі, внутрішній двір", – каже Перов.

За його словами, важливою є цифровізація відповідних пам'яткоохоронних реєстрів та їх синхронізація з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (ЄДЕССБ).

"В електронному реєстрі окрім визначення складу пам'ятки має бути і координатна прив'язка до її розташування та меж. Якщо забудовник просить дозвіл на демонтаж будівлі, що визначена в складі пам'ятки та має відповідні координатні прив'язки, – система видає помилку. Тоді процес отримання такого погодження стає неможливим", – додає Перов.

Як це бачать архітектор та забудовник?Проєкт,

який запропонувала компанія "НЕСТ", суттєво відрізняється від аутентичної будівлі, яка була на Рейтарській, 37, раніше. Цей проєкт влітку 2023 року Еміль Соловйов представляв під час засідання Консультативної ради Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.

В інтерв’ю LIGA.net архітектор Андрій Пашенько розповідає, що об’єкт, який виходить на Рейтарську, є пам’яткою архітектури. Було розроблено проєкт реставрації, що передбачав її збереження без змін. Жодного додаткового поверху, жодного втручання у фасад.

Однак щодо виходів на Ярославів Вал була інша історія. За словами Пашенька, будинок, який виходив на цю вулицю, не мав статусу пам’ятки архітектури. Тому його знесення не порушувало правила. Все було погоджено на містобудівній раді з органами місцевого самоврядування.

"Що стосується Ярославового Валу, то нова прибудова не виходила на червону лінію забудови, а розташовувалася вглибині. Її висота була погоджена й відповідала навколишньому середовищу. Це мала бути невисока будівля.

Замовник мав побажання облаштувати додаткові входи для вбудованих приміщень.

Це питання обговорювалося на містобудівній раді. Нам чітко вказали, що можна робити, а що – ні. Ми сумлінно дотримувалися всіх вимог. Тому з боку вулиці Рейтарської взагалі нічого не змінювалося – передбачалася лише реставрація фасаду", – розповідає архітектор.

Пашенько вважає, що міжнародні реставраційні стандарти не рекомендують імітувати історичну архітектуру в нових будівлях. Навпаки. Вважається, що контраст між старим і новим підкреслює цінність того, що зберігається. Коли ж у новобудовах намагаються відтворити історичні стилі, вони розчиняються в загальному контексті. Автентичність старої архітектури просто втрачається.

Еміль Соловйов, власник команії "НЕСТ" у коментарі LIGA.net каже, що його будівельна компанія ставить сучасну, а не звичайну скляну будівлю, вона буде зроблена з кераміки, і таким прийомом користуються в усьому світі. Це яскравий проєкт, який не порушує жодних норм. Буде повністю відреставрована стара будівля, яка вважається історичною. Були враховані інші думки та знайдене компромісне рішення щодо відновлення будівлі, яка не має статусу пам’ятки архітектури,

а є флігелем. Також, за словами Соловйова, компанія "НЕСТ" за свій рахунок готова облаштувати навколишнє середовище як зі сторони Рейтарської, так і Ярославового Валу.

"В будівлі, за яку борються активісти, ми хочемо зробити галерею мистецтв. Для нас це не про гроші. Ми готові робити в ній соціальній простір.

Ми робимо реставрацію історичної будівлі на Рейтарській із добудовою нового архітектурного об’єму, який виходить на Ярославів Вал. Елементи 21 сторіччя, які ми додаємо до будівлі 20 сторіччя, не руйнують і не паплюжать пам’ятку архітектури, а підкреслюють її. І ми ідеально її туди вписуємо. Французькому посольству, яке знаходиться поруч, дуже подобається наша ідея, вони навіть готові були придбати її після готовності проєкту", – заявляє Соловйов.

Боротьба в судах, що думають місцеві мешканці та девелопер Еміль СоловйовМісцева мешканка Ольга Балашова згадує, що наріжним каменем проблем були події 2011 року. Тоді Міністерство культури під керівництвом Михайла Кулиняка своїм наказом "скоротило" памʼятку на 1,5 будівлі в інтересах забудовника. У 2023 році міністерство видало новий наказ,

який визнавав те рішення помилкою. Зараз Мінкульт підтримує вимоги місцевих мешканців у суді.

"Нещодавно Верховний суд в адміністративній справі скасував наказ Мінкульту 2023 року. При цьому суд виходив із того, що наказ часів президентства Віктора Януковича 2011 року є діючим та легітимним. Однак законність наказу 2011 року у тій справі взагалі не була предметом спору, а ми не були стороною в тому судовому процесі. Тому в ньому не фігурували докази незаконності наказу 2011 року, які є в нашій справі. Наказ 2011 року посилається на велике ніщо. Бо з протоколів, які мали б передувати прийняттю наказу, ясно видно, що питання про знесення 2/3 памʼятки взагалі не розглядала наукова рада", – розповідає Балашова.

За її словами, суд першої інстанції проігнорував аргументи місцевих мешканців про те, що всі частини будівлі мали статус пам'ятки історії з 1980 року.

"Тому Міністерство культури не мало повноважень приймати рішення про незанесення якихось частин цієї пам'ятки до реєстру. А забудовник у свою чергу не мав права руйнувати пам'ятку, керуючись нікчемним наказом державного органу,

будучи достеменно обізнаним із фактом того, що вся придбана ним будівля є предметом охорони", – каже місцева мешканка.

Іншу думку має опонент активістів та частини місцевих мешканців, власник компанії "НЕСТ" Еміль Соловйов. За його словами, рішення судів цілком законні.

"Вони вивчили документи та визнали, що ми діяли в законному полі, ми з цим погоджуємось. У нас є наказ Міністерства культури, який визнав історичною фасадну будівлю на Рейтарській, а флігель пам’яткою не визнавав. І ми згідно з цим рішенням повинні відреставрувати фасадну будівлю на Рейтарській, 37, а з флігелем можемо цього не робити. Якщо керівництво Міністерства культури, яке було в 2011 році, зробило це навмисно чи через корупцію, то хай самі за це відповідають, але я не вірю, що там був якийсь корупційний чинник, бо замовником була австрійська компанія. А тепер інший міністр, цього ж Міністерства культури, заднім числом відміняє цей наказ і без врахування жодної облікової документації. Так хай хто небудь із них понесе кримінальну відповідальність, або минуле керівництво міністерства,

або ті, хто керував ним у 2023 році. Бо виходить, що щодо одного об’єкта існують два діаметрально протилежні накази. А всю відповідальність несе лише інвестор, тоді хай хоча б нам відшкодують гроші, які ми вже вклали.

Ви зрозумійте, ми готували цей проєкт на базі рішення Міністерства культури, який вони видали у 2011 році. Якби вони видали інший наказ, то і проєкт би розвивався по-іншому. А тепер виходить, що міністерство саме відміняє своє рішення, а відповідальність вся лежить на нас. Так не має бути, це неправильно. Якщо активісти вважають цей наказ незаконним, то хай подають позов на Міністерство культури", – заявляє Соловйов.

Наразі місцеві мешканці подали апеляцію. За словами Балашової, це місце було створене як орган самоврядування в Києві. І вже цього достатньо, аби зробити його недоторканним. Крім того, воно також повʼязане з подіями Української революції. Зокрема, тут жив і працював Микита Шаповал, співавтор ІV Універсалу, активний учасник Української революції, міністр урядів Володимира Винниченка та Володимира Чехівського.

Місцевих мешканців підтримує депутатка Київради Євгенія Кулеба. Вона розповідає, що активна громада та місцеві жителі подали колективний позов проти забудовника. А він у свою чергу подав позов проти Міністерства культури.

"За два роки громада програла першу інстанцію і подала апеляцію. Забудовник же встиг пройти всі три ланки судів і скасувати рішення Міністерства культури. Тепер єдиним "стоп-краном" у цій історії є позов громади, який у найближчий час буде розглянуто в апеляції.

Я сподіваюсь, що громада зможе відстояти цю будівлю попри активну позицію в суді забудовника. Бо історичні будівлі треба берегти. Але найголовніше – громада повинна відчути, що вона не безсила перед великими грошима та забудовником, який активно вкладається в адвокатів", – каже Євгенія Кулеба.