У Глибоці на Буковині малюють унікальні каруковані писанки
Українська писанка, найбільш витончений витвір нашого народу, є безцінним скарбом, що чарує дивовижною, незвичайною красою. Найпоширенішими, звичайно, є писанки, створені традиційним восковим способом. Хоча зараз досить часто зустрічаються мальованки, крапанки, дряпанки, крашанки, а також виконане різними способами декорування з бісеру, зерна, соломки, керамічні, різьблені дерев’яні та в’язані.
Традиційні буковинські і гуцульські писанки відзначаються яскравим різнокольоровим орнаментом геометричного та флористичного характеру. Таке розмаїття кольорів характерно також для карукованих писанок, які вражають яскравістю барв, хоча орнаментика ще не є такою складною, як у воскових писанок, а отже, набагато давніша.
А називаються писанки так тому, що в процесі їх виготовлення застосовується карук – кістковий клей. Звичайний восковий розпис при цьому не практикується взагалі. Підготовлена фарба накладається бичком на оброблене каруком яйце і видувається по всій площині.
При малюванні карукованого яйця здається, що воно само себе розмальовує. Майстриня лише накладає смужечку фарби і дмухає на неї,
а та смужечка розтікається, утворюючи різноманітні візерунки, які не намалюєш. Поєднання кольорів здійснюється за визначеними правилами, а сам процес каруковання вимагає копіткої праці.
Техніка такого розпису не є складною, але вимагає професійних знань та умінь. Фарби змішуються не у ємностях, а безпосередньо на поверхні яйця, утворюючи нові відтінки. Одержані ефекти неможливо повторити. Кожна така писанка, яка наче створює сама себе – унікальна. Такі великодні витвори вражають яскравістю барв та виразністю композиції.
Переплітаються кольори, утворюються нові – і яйце отримує свою, дуже красиву і унікальну розмальовку. На відміну від звичайних, не буває двох однакових карукованих писанок, на кожній утворюється неповторний узор, який навіть при бажанні не можливо повторити.
Найстаріші узори, які ще зрідка зустрічаються на звичайних писанках, в повній мірі представлені на карукованих. А розмаїття примітивних узорів, переважно рослинного характеру, та знаків різних ритуалів вказує на давніше походження карукованих писанок.
Саме завдяки своїй простоті на таких писанках збережено первісне значення древніх релігійних символів,
не переінакшено їх на християнський лад.
Про прадавність карукованих писанок свідчить також схожість їхніх узорів з орнаментами, які зустрічаються на посудинах, знайдених при археологічних розкопках.
Ці писанки певною мірою є проміжним елементом між простими крашанками та набагато досконалішими витворами, переходом від простого фарбування яєць до складних малюнків та орнаментів.
Глибоко символічно, що мистецтво каруковання, яке відображає давні традиції буковинської народної культури, збереглося, і найімовірніше, з’явилось саме на теренах, де зародилась і звідки поширилась древня Трипільська цивілізація.
Скоріш за все, каруковані писанки на Буковині почали розписувати раніше, ніж навчилися писати воскові писанки. З огляду на давність походження, каруковані писанки можуть вважатись джерелом орнаментних форм для воскового розпису.
Традиція карукованого писанкарства була широко розповсюдженою на межі Північної та Південної Буковини, про що добре пам’ятають старожили. Однак згодом, десь від середини шістдесятих років минулого століття, традиція занепадає і досить швидко зникає з побуту.
Пов’язано це, очевидно, з появою штучних барвників, які не зовсім відповідають стародавній технології нанесення малюнку.
Цікаво, що жінки старшого віку пам’ятають традицію каруковання як в українських, так і в румунських селах і в Північній Буковині в Україні, і в Південній Буковині в Румунії. І традиція ця була практично тотожною у обох народів. Проте ареал поширення є досить вузьким і обмежується десятком сіл південної частини Глибоччини та північної частини Сучавського повіту Румунії. Навіть в сусідніх районах та за межами Сучавського повіту каруковані писанки не виявлено.
Така техніка побутувала серед багатьох буковинських майстринь, але з часом призабулася. У Глибоцькому районі Чернівецької області традиція каруковання була досить поширена в багатьох селах, зокрема в Кам’янці, Синівцях, Черепківцях, Сучевенах, Старому Вовчинці.
І після тривалого періоду забуття відроджується та розвивається зараз народною майстринею Євдокією Візнюк, яка ще дівчиною бачила процес виготовлення таких писанок і яку цьому ремеслу за стародавньою технологією навчала її бабуся.
Вже в дитинстві Євдокія Дмитрівна, як і всі дівчата в селі, вміла писати писанки з традиційними орнаментами Буковинського Прикарпаття, де дивно переплетені прадавні українські та румунські традиції.
Дивовижно, як майже з повного забуття відроджуються наші споконвічні традиції. Відновлює давню технологію писанкарства також Ганна Рошкулець з Старого Вовчинця. Пам’ятаючи, як ще дівчиною захоплювалась карукованим дивом, вона зуміла знайти майстринь, які досконало володіли цією технологією, і з Лівією Мартинюк відновлюють давнє мистецтво.
Старововчинецька майстриня Вероня Топало розповідала їм, як в свій час сама робила каруковані писанки. А Євдокія Кузик показала процес малювання і дала ще ті фарби, якими користувалась сама. Звичайно, деякі нюанси через понад пів століття призабуті, однак віриться, що процес відновлення технології буде повністю відновлено і збагачено новими напрацюваннями.
Завдячуючи нашим майстриням, які продовжують справу, ця традиція не загубилася в часі, а відроджується, отримує своє продовження. Це відбувається саме під час війни. І в цьому – свідчення нашої незнищенності, а значить, і Перемоги!
Вадим РУДИЙ, смт. Глибока, Чернівецької області
Для БукІнфо (с)