Психологічна підтримка родин воїнів: потреби та проблеми

Психологічна допомога родинам полеглих воїнів – надважливе питання у час війни. Але кваліфікованих фахівців суспільству вкрай бракує, розповіли журналістам МТМ представниці Ради жінок загиблих Героїв у Хортицькому районі Запоріжжя. Кажуть: необхідні спеціалісти, зорієнтовані на роботу саме з сім’ями, які переживають втрату. Тож який фахівець зможе надати якісну та професійну допомогу родинам захисників? Якими навичками та знаннями має володіти? Про це розповідаємо у матеріалі.

Чергове засідання Ради жінок загиблих Героїв Хортицького району. Дружини та матері обговорюють з адміністрацією наболілу проблему. Кажуть: психологів багато, але серед них замало кваліфікованих спеціалістів, зорієнтованих саме на роботу з сім’ями загиблих воїнів.

Після загибелі на фронті єдиного сина залишилась самотньою Наталія Бойко. Каже: зустрічалась із державним психологом два рази, але очікуваної підтримки та полегшення не отримала.

“Я два рази її відвідала, – розповідає мати полеглого Героя Тараса Воротного Наталія Бойко, – і вирішила, що в моєму віці збиратися, а я живу на 17-му,

та їхать для того, щоб просто на неї подивитися і потім їхати назад, не варто. Я не задоволена такою психологічною підтримкою. Як такої її не було.”

Не допомогли, а навпаки роздратували групові заняття з психологом дружину полеглого воїна Марину Погонцеву.

“Мені важко навіть згадувати тих психологів, у яких я була, – ділиться заступниця голови Ради жінок загиблих Героїв Хортицького району Марина Погонцева. – Нас зібрали толпою. Ніхто навіть не поцікавився: чи дружина я, чи мати. Зібрали разом, тих матерів, які втратили своїх синів 2-3 місця назад, і мене, яка втратила чоловіка 2 роки тому.”

“Очікування від психологів – співчуття, емпатія, порозуміння, – каже мати полеглого Героя Світлана Самарська. – І допомога повинна бути неоднократна, неодноразова, а системна.”

Тож є гостра необхідність у фахівцях, які мають кваліфікацію для роботи саме з жінками та матерями загиблих воїнів, а також дітьми, підсумовують учасниці зборів.

“Жінки, коли звертаються до психологів, вони не можуть отримати належну психологічну допомогу. Вони виходять розбиті, і це їх пригнічує, – каже заступниця голови Хортицької райадміністрації Світлана Лисенко.

– Вони шукають щось інше, шукають розраду в допомозі одна одній, але так не повинно бути.”

Аби підтримати родини полеглих воїнів, у районі влаштовують різноманітні суспільні та культурні заходи.

“І мені дуже приємно, що після таких реабілітаційних заходів, такої арттерапії, стан жінок змінюється, – каже в.о. голови Хортицької райадміністрації Сергій Ільченко. – І в цьому напрямку адміністрація продовжить працювати, і продовжувати залучати профільних фахівців для роботи з такими категоріями.”

Не менше питань виникає і щодо психологічної підтримки ветеранів війни, які повертаються до цивільного життя. Розвідник морської піхоти Микола Хорішко зустрівся з психологом лише один раз, після повернення з полону. Каже, розмова очікувань не виправдала.

“Наша розмова була кілька хвилин, і ми зрозуміли, що нема про що розмовляти, – розповів ветеран морської піхоти ЗСУ Микола Хорішко. – Пані психолог зрозуміла, що мені така допомога не потрібна, я справлюсь. Це був 2014 рік, після того я жодного разу не спілкувався з психологом. Але, можливо зря, можливо, потрібно.”

У лавах Збройних Сил Микола Хорішко з 2014 року.

Воював на Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямках. З лютого цього року – радник очільника області та співзасновник ветеранської організації “Разом.ЮА”. На його думку, в Україні має утворитися ціла спільнота фахових психологів, які працюватимуть із ветеранами та їхніми родинами. Вони матимуть високий професійний рівень і сучасні підходи до роботи з цією категорією людей.

“Раніше я був військовим, я постійно бачив військових хлопців і казав їм: все о’кей, ми все стерпимо, все норм, не нийте, вперед, ви морпіхи. А зараз я бачу хлопців, які поприходили, і в них вже трошки інше ставлення, і в мене до них стало інше ставлення, бачу їх по-іншому, – ділиться Микола Хорішко. – І вони себе проявляють також по-іншому. Хтось хоче і далі себе вести як воїн, не хоче ніякої допомоги, не хоче нікого слухати. Він Герой, він може у будь-який момент вступити в бій, хоче бути переможцем. А хтось хоче чуть-чуть погрустить, знаєте. Отаким людям, напевно, потрібні психологи. Але мають бути фаховість саме і індивідуальний підхід.”

Проблема скоріш у відсутності довіри ветеранів до психологів,

припускають фахівчині ветеранської організації “Рубікон волі”.

“Проблема в тому, що багато психологів діють по якимось стандартним методикам і не намагаються відійти від них для того, щоб допомогти одній конкретній людині, – вважає психологиня БО “БФ “Рубікон волі” Поліна Бурсова. – Зазвичай хлопцям для того, щоб розвантажитись, якщо ми говоримо про розвантаження, достатньо поговорити просто. І наша з Інною перевага у тому, що ми, як дружини військових, можемо зрозуміти більше речей, ніж просто цивільні психологи.”

Зараз в Україні змінюється підхід до професії психолога. За рішенням уряду, це буде фахівець із психічного здоров’я, який має постійно підвищувати свою кваліфікацію. А спеціальна державна комісія протягом наступних 6 років здійснюватиме обов’язкову атестацію психологів, кажуть фахівчині.

“Згідно цієї атестації психологи будуть ділитися за напрямками, – пояснює психологиня БО “БФ “Рубікон волі” Інна Савіна. – І з ветеранами та військовослужбовцями будуть працювати психологи, які мають 100 балів БПР (безперервного професійного розвитку). Тобто це люди,

які весь час підвищують свою кваліфікацію для того, щоб працювати саме з цією категорією. І я вважаю, що психологи мають зосередитися не тільки на ветеранах, а й на їхніх родинах.”

Психологині “Рубікону” не тільки постійно підвищують свою кваліфікацію, а й готові співпрацювати з колегами, які прагнуть професійного зростання. Наприклад, у ветеранському центрі регулярно проводять дискусії на тему “Екологія спілкування із захисниками та захисницями”. А на тренінгах із життєстійкості зустрічаються з родинами ветеранів.

“Ми починаємо з біології, з акубаротравми (вона ж контузія), – каже Поліна Бурсова, – з формування ПТСР, які частини мозку задіяні, які травмовані. І як ці травми впливають на реакції ветеранів, як вони впливають на комунікацію і все таке інше.”

Тож і самі фахівці виступають за створення в Україні професійної психологічної спільноти, яка була б здатна відповідати на виклики війни й піклуватись про психічне здоров’я людей. А також зберегла проголошений вже зараз головний принцип своєї роботи: “рівний рівному”.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі