Кашмір: Порохова діжка Південної Азії?

Мало які регіони на землі настільки щільно мілітаризовані та постійно нестабільні, як Кашмір. Розташована у Гімалаях, межуючи з трьома ядерними державами - Індією, Пакистаном та Китаєм, ця спірна територія вже давно є горнилом регіонального суперництва та нерозв'язаних територіальних амбіцій. Ця нестабільність знову нагадала про себе цього тижня, коли бойовики напали на групу туристів в районі Кашміру, що перебуває під управлінням Індії. Були вбиті щонайменше 26 людей і поранені десятки. Це був найсмертоносніший напад на цивільних у цьому районі за останні роки. Індія назвала це терористичним актом.

Кілька днів тому троє бойовиків та індійський солдат загинули у ході перестрілок. Все це свідчить про те, що напруження у регіоні стало небезпечно високим.

Чому Кашмір важливийКашмір розділений між Індією, Пакистаном і Китаєм. Але претендують на повний контроль над ним як Індія, так і Пакистан. У регіоні проживає понад 12 мільйонів жителів, і він розташований на перетині критичних стратегічних, економічних та релігійних інтересів.

Історія конфліктів у Кашмірі сягає 1947 року,

коли Британська Індія була розділена на Індію з індуїстською більшістю та Пакистан з мусульманською більшістю. Князівство Джамму і Кашмір, яким тоді правив індуїстський махараджа, спочатку відмовилося приєднатися до будь-якої з цих країн. Ситуація змінилася після того, як пакистанські партизани спробували захопити регіон і повалити правителя. Махараджа звернувся за допомогою до Індії та виявив бажання до неї приєднатися. Результатом стала перша індійсько-пакистанська війна - і фактичний поділ Кашміру, який чинний і досі.

Індія контролює найбільш населену частину, яка включає долину Кашміру, Джамму та Ладакх. Пакистан утримує частини північного Кашміру, включаючи Азад Джамму і Кашмір (AJK) та Гілгіт-Балтистан. Тим часом Китай управляє малонаселеним регіоном Аксай-Чин на північному сході, на який Індія досі претендує.

Претензії Пакистану на Кашмір ґрунтуються на переконанні, що регіон з його мусульманською більшістю мав би стати частиною Пакистану під час розділу. Індія, навпаки, стверджує, що Акт про приєднання 1947 року робить саме її претензії законними та остаточними.

Ця розбіжність стала причиною численних війн, повстань та десятиліть дипломатичної ворожнечі.

Читайте також: 70 років незалежності Індії та Пакистану: як це було?

Третій претендент: КитайХоча Індія та Пакистан домінують у кашмірській темі, Китай також володіє стратегічною частинкою території. Північно-східна частина регіону, відома як Аксай-Чин, перебуває під управлінням Китаю, але претендує на цю територію Індія. Район має вирішальне значення для сухопутного сполучення Пекіна між Тибетом та західним регіоном Сіньцзян.

Китай встановив контроль над Аксай-Чином у 1950-х роках, побудувавши стратегічну автомагістраль, що з'єднує Сіньцзян і Тибет, а маршрут проходив через територію, на яку претендує Індія. Індія заперечувала проти китайської присутності в цьому районі, і напруженість переросла в коротку, але інтенсивну китайсько-індійську війну 1962 року. Після короткочасного конфлікту Китай зберіг контроль над Аксай-Чином і відтоді керує там. В останні роки Пекін розширив свою військову присутність уздовж спірної лінії фактичного контролю, що призвело до частих протистоянь з індійськими військами.

Важливість регіону для Китаю не лише стратегічна, але й економічна. Китайсько-пакистанський економічний коридор (КПЕК), наріжний камінь ініціативи Пекіна "Пояс і шлях", проходить через Гілгіт-Балтистан, що перебуває під управлінням Пакистану. Через це стабільність Кашміру є також питанням фінансового, а не лише геополітичного, занепокоєння для Пекіна.

Читайте також: Індія розділила штат Джамму та Кашмір на дві частини

Добре укріплений ландшафтВважають, що Індія має понад 750 тисяч військовослужбовців у Джамму та Кашмірі, переважно зосереджених у Кашмірській долині з мусульманською більшістю. Пакистан, зі свого боку, розміщує понад 150 тисяч військовослужбовців у своїх регіонах, за деякими даними, включаючи спеціалізовані сили, такі як Полк моджахедів.

Обидві сторони звинувачують одна одну у перебільшенні заявленої чисельності контингенту, але жодна з них не публікує точних цифр. Але оглядачі погоджуються, що щільність військової сили в регіоні, особливо у порівнянні з кількістю цивільного населення, не поступається або перевищує щільність Корейського півострова.

Повстанські групи - ще одна складова нестабільності. Збройне повстання в Кашмірі, який під управлінням Індії, почалося наприкінці 1980-х років. Воно стало поєднанням невдоволення місцевих ситуацією та зовнішньої підтримки. Індія звинувачує Пакистан у підтримці бойових груп, а Ісламабад заперечує.

Протягом десятиліть такі групи, як "Хізбул муджахедін", "Джейш-е-Мохаммед" та "Лашкар-е-Тайба", здійснювали напади в регіоні.

Читайте також: Чому Трамп прагне зближення з Індією

Чи може це спровокувати нову кризу?У відповідь на останній напад Індія вжила низку дипломатичних заходів проти Пакистану, включаючи пониження дипломатичних зв'язків, закриття сухопутних і повітряних кордонів та призупинення дії Договору про води Інду 1960 року, який регулює розподіл води з річкової системи Інду. Пакистан засудив цей крок, попередивши, що будь-яке втручання в договір вважатиме актом війни.

Спекуляції щодо потенційної військової відповіді зростають, що нагадує напруженість 2019 року, коли внаслідок вибуху смертника в Пулвамі загинуло 40 індійських військових. Індія відповіла авіаударом по Пакистану, поставивши дві країни на межу війни.

Того ж року Індія скасувала статтю 370 своєї конституції, позбавивши Джамму і Кашмір його особливої ​​автономії. Цей крок, який Пакистан засудив, спричинив у регіоні заворушення. Відтоді напруженість залишається високою, хоча увага світової спільноти поволі зменшилася.

Все ж у цьому нестабільному регіоні, де всі три держави мають ядерну зброю, ризики помилкових оцінок можуть мати дуже високу ціну.