Від Академії до фронту: історія кохання офіцерів бригади «Червона Калина»

Війна не знищує любов, вона випробовує її на міцність. Лейтенантка з позивним Анчутка та лейтенант Табак — приклад того, як почуття можуть пройти шлях від курсантських лав до бойових позицій, зберігши ніжність попри небезпеки.

Історія Анчутки і Табака почалася ще на першому курсі Академії Національної гвардії України, де вони познайомилися під час навчання. Відтоді — завжди разом. Розлучила їх лише повномасштабна війна, яка змінила життя мільйонів українців.

Після завершення навчання обоє зробили усвідомлений вибір — служити у 14-й бригаді оперативного призначення «Червона Калина», не ховаючись за тиловими завданнями.

«Я для себе одразу вирішив, що буду служити тільки в бойовій бригаді. Анчутка сказала, що піде разом зі мною. Сподівався, що зможу вмовити її обрати тилову службу, але вона не стала мене слухати», — зізнається Табак.

Попри постійні бойові дії, Табак намагається оберігати кохану від зайвих тривог. Однак визнає: повністю уникнути розмов про війну не вдається.

«Все одно ми разом, можна сказати — живемо на війні, тож говоримо про неї постійно», — додає він.

Анчутка та Табак несуть службу на Покровському напрямку, обіймаючи однакові посади. Їх робота пов’язана із людьми — вони дбають про особовий склад, піклуються, щоб бійці мали гідні умови, й підтримують бойовий дух.

Але за щоденною службою — спільна мрія про мирне життя. Вони мріють про весілля після перемоги.

«Я з 2020 року в формі, і мені хочеться одного дня вдягнути сукню. Тому ми чекаємо, коли зможемо зіграти гарне весілля в гарній сукні», — каже Анчутка.

Офіцери вірять: навіть попри обставини, їхні дороги все одно перетнулися б, бо їх об’єднують схожі характери та взаєморозуміння.

«Мінус на мінус завжди дає плюс», — жартує Анчутка.

Їхня історія — це не лише про любов. Це — про відданість, силу духу та спільну боротьбу за майбутнє, в якому буде місце для сукні, квітів, усмішок і довгоочікуваного весілля.