Загинуло ще четверо захисників з Вінниччини

Наші захисники та захисниці продовжують ризикувати своїм життям заради нашого спільного майбутнього. В громади Вінниччини прийшли жахливі звістки про загибель Олександра Юрчака, Олександра Шкоріна, Віталія Тертичного та Артема Грабовського, повідомляє I-VIN.INFO.

Сьогодні Вінниця проводжала у вічність воїна Олександра Юрчака. Вінничанин став до зброї у 2023 році. Боронив Батьківщину у лавах 154-ї окремої механізованої бригади, був головним сержантом забезпечення роти. Його бойові шляхи пролягали найгарячішими ділянками фронту: Покровськ, Куп’янськ, Вовчанськ, Курахове… Загинув воїн 11 квітня на харківському напрямку. Йому навічно залишилося 49 років.

«Олександр був не просто командиром, а батьком – так розповідають самі хлопці, які воювали з ним поруч. За їхніми словами, він був найкращим у всьому та навчав та підтримував кожного. Вмів дати слушну пораду саме в той час та хвилину, коли її найбільше потребували», – каже дружина полеглого оборонця Наталія.

Народився Олександр Юрчак 20 вересня 1975 року у селі Джурин Шаргородського району. Але все його життя було пов’язане з Вінницею.

Тут закінчив 13-ту загальноосвітню школу та професійно-технічне училище №2. Тут займався улюбленою справою та разом із дружиною зростив двох синів.

«Він був прикладом справжнього чоловіка, який нічого не боявся, тримав слово, не здавався та відповідально ставився до життя. Цінував кожну його мить та вмів дарувати радість людям, – розповідає дружина. – Сім’я для нього була всім його всесвітом, який оберігав та робив щасливим. Мені завжди дарував квіти – не з нагоди, а просто так, для дітей робив свята зі здавалося б дрібнички та продовжував мріяти. Мріяв про онуків і про те, як змайструє їм будиночок на дереві… Мріяв про Перемогу та якнайшвидше повернення додому…».

Северинівська громада повідомила про смерть захисника Олександра Шкоріна.

Шкорін Олександр Юрійович народився 01 березня 1987 року, в с.Чернятин. Навчався в початкових класах в Чернятинській школі, закінчував Жмеринську школу- інтернат. Продовжив навчання у Браїлівському ліцеї, здобув спеціальність повар-кондитер. Був одружений, має 2 сина та 2 доньки. З 04 серпня 2017р. – 27 грудня 2018р. приймав безпосередню участь у зоні АТО,

в/ч А1619.

З початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022р., невагаючись став на захаст Батьківщини у складі 130 батальйону Київського ТРО в/ч А7296. Олександр Юрійович, старший стрілець, старший солдат, приймав безпосередню участь у звільнені м.Ірпінь. З 10 квітня 2022р. по 08 жовтня 2022р. стоян на захисті території Харківської області. 30 січня 2023 року був звільнений по стану здоров'я.

14 квітня 2025 року Шкорін Олександр Юрійович помер в своїй оселі с. Чернятин, від набутої хвороби під час захисту Батьківщини.

Сьогодні Тростянеччина в глибокій скорботі схилила голови перед пам’яттю свого земляка — Тертичного Віталія Петровича, старшого сержанта Збройних Сил України, який віддав життя, захищаючи Батьківщину.

Йому було лише 37…

15 квітня 2025 року, поблизу населеного пункту Новоолександрівка на Донеччині, під час виконання бойового завдання, Віталій загинув внаслідок ворожої атаки FPV-дронами на автомобіль, що здійснював логістичне забезпечення підрозділу.

Це була його остання дорога…

А сьогодні — останній шлях додому.

Віталій народився 19 січня 1988 року в місті Черногорськ (рф),

та Україна була його справжньою домівкою. У 1996 році родина переїхала в Ладижин, згодом — у Тростянець, де він закінчив школу №1.

Життя Віталія з юних років було сповнене праці, відповідальності, вірності родині й країні.

Він служив строкову службу у військовій частині А3013 як механік-водій пожежного танка. У 2015 році став учасником бойових дій на Сході України. Служив навідником у військовій частині А0224.

У 2017 році підписав контракт із ЗСУ та вступив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

З 2018 по 2021 рік працював у Другому відділі Гайсинського РТЦК та СП. А коли в лютому 2022 року росія почала повномасштабну війну — Віталій, не вагаючись, повернувся з-за кордону й став до строю.

З березня 2022 року служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді, військова частина А2980, на посаді головного сержанта мінометної батареї.

16 квітня трагічна звістка знову сколихнула Лука-Мелешківську громаду. Ми втратили ще одного Героя — вірного сина України, який віддав своє життя за наше з вами мирне небо.

Грабовський Артем Олегович, житель села Лука-Мелешківська, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, загинув 15.04.2025 року.

Читайте також, ракети та «шахеди»: наслідки нічної повітряної атаки.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: зі сторінок громад