Віч-на-віч з Чорнобильською катастрофою: працівник Управління поліції охорони Закарпаття згадує як це було

Чергова трагічна річниця аварії на Чорнобильській АЕС змушує знову згадати про те, що пережили люди, коли жертвуючи своїм здоров'ям та життям вирішили боротися за життя та майбутнє інших людей.
Саме тому нам дуже важливі спогади і свідчення очевидців того лиха, жертвами якого стали 8,4 млн осіб в Україні, білорусії, росії та інших країнах Поширення реактивного матеріалу було настільки масштабним, що радіоактивні дощі випали по всій Європі. Витік радіації, який тоді стався, прирівнюють до вибуху 500 атомних бомб, скинутих США у 1945 році на Хіросіму. Масштаби наслідків стали найважчими в історії нашої планети.
Працівник команди воєнізованої охорони Ужгородського районного відділу Управління поліцї охорони в Закарпатській області Кузьма Віктор Юрійович в червні 1987 року був відряджений до Чорнобиля.
«У 1987 році я працював у черговій частині районного відділу тоді ще міліції у Великому Березному. Того ж року я був відряджений працювати черговим в частині, що знаходилася в зоні відчуження на ЧАЕС. Це було вже після аварії, але роботи з ліквідації її наслідків ще тривали повним ходом. Пригадую, що було важко. Там все було новим. Інша специфіка роботи, інша техніка. Але за місяць я освоївся і вже стало трохи краще. Небезпека була невидима, але всі розуміли наслідки. Мій обов'язок був — охорона об'єкта, контроль за пересуванням людей в зоні патрулювання. Чергували на КПП і пропускали транспорт, який вивозив радіоактивні матеріали чи спорядження. Я працював там три місяці, тому негативний вплив на здоров'я був меншим, аніж у тих хлопців, що працювали там цілий рік. Багато людей померли від променевої хвороби. Страшно було спостерігати як колись активні міста та села були абсолютно порожніми…», — згадує Віктор Юрійович.
Ввічливий, скромний та відповідальний — так можна охарактеризувати Віктора Юрійовича. Маючи вдосталь нагород та медалей від керівництва держави, він продовжує стверджвувати, що це був його обов'язок. Навіть на пенсії, у 66 років, хоче бути корисним і працює охоронником команди воєнізованої охорони Ужгородського районного відділу Управління поліції охорони в Закарпатській області. Натхнення та сил черпає в колі родини. У працівника дві доньки та троє внуків.
Низький уклін та шана героїзму ліквідаторів наслідків цього лиха. Пройде ще багато років, але катастрофа того квітневого дня 1986 року надовго залишиться в пам'яті чорним трагічним днем в історії людства.
Управління поліції охорони в Закарпатській області