Curiosity знайшов мінерал, що свідчить про вологий Марс
Марсохід НАСА Curiosity виявив важливий мінерал, що пояснює кліматичне минуле Червоної планети та її потенційну придатність для життя мільярди років тому.
Вчені вважають, що колись Марс мав густу атмосферу з вуглекислого газу, яка підтримувала планету в теплі, достатньому для існування рідкої води на поверхні. (Художня ілюстрація того, як міг виглядати Марс давним-давно.) Зображення: NASA’s Goddard Space Flight Center
Ключовий елемент марсіанського пазлу
Сидерит, карбонатний мінерал на основі заліза, став довгоочікуваним доказом існування густої атмосфери з вуглекислого газу на давньому Марсі. Цей мінерал знайдено у шаруватих породах біля поверхні кратера Гейла. Відкриття допомагає пояснити, чому попередні дослідження не виявили очікуваних карбонатів. Вони були приховані під поверхнею, замасковані іншими мінералами.
Знахідка підтверджує теорію, що Марс колись мав достатньо вуглекислого газу для підтримки температури, необхідної для існування рідкої води. Дослідження було опубліковано 18 квітня у журналі Science. Аналіз зразків з трьох бурових майданчиків на горі Шарп виявив сидерит у шарах породи,
багатих на сульфати.
"Поверхня Землі була безперервно придатною для життя приблизно 3,5 мільярди років тому, але поверхня Марса еволюціонувала від більш придатної для життя на початку до непридатної сьогодні", - зазначив Едвін Кайт, доцент Чиказького університету і співавтор дослідження.
У цьому концепті художника зображений марсохід Curiosity з Марсіанської наукової лабораторії NASA - мобільний робот для дослідження минулої та теперішньої здатності Марса підтримувати мікробне життя. Зображення: NASA/JPL-Caltech
Методологія дослідження
Марсохід Curiosity, який приземлився на Марсі у 2012 році, провів 42 бурових операції. Він бурить на глибину від 2,5 до 3,8 сантиметрів, після чого зразки аналізуються приладом CheMin. Цей інструмент, розроблений у Дослідницькому центрі NASA ім. Еймса, використовує рентгенівську дифракцію для аналізу мінерального складу.
Томас Брістоу, науковий співробітник НАСА, порівнює процес буріння з гортанням історичної книги: "Лише кілька сантиметрів вниз дають нам гарне уявлення про мінерали, що утворилися на поверхні близько 3,5 мільярдів років тому".
Марсохід НАСА Curiosity зібрав 42 зразки порошкоподібної породи за допомогою свердла на кінці роботизованої руки. Ця сітка показує всі 42 отвори, зроблені свердлом під час збору зразків. Фото: NASA/JPL-Caltech/MSSS
Наслідки для розуміння еволюції Марса
Відкриття підтверджує, що карбонати на Марсі могли бути приховані від супутникових інфрачервоних досліджень. Коли атмосфера Марса розріджувалася, вуглекислий газ перетворювався на гірські породи. Це допомагає пояснити, чому планета, яка колись могла бути придатною для життя, еволюціонувала у замерзлу пустелю.
"Відкриття великої кількості сидериту в кратері Гейла є одночасно дивовижним і важливим проривом у нашому розумінні геологічної та атмосферної еволюції Марса", - підкреслив провідний автор дослідження Бенджамін Тутоло з Університету Калгарі.
Майбутні місії на інші багаті на сульфати ділянки Марса можуть підтвердити ці висновки. Вони допоможуть краще зрозуміти трансформацію планети після втрати атмосфери. Це відкриття – важливий крок до розуміння того, чому дві сусідні планети – Земля і Марс – мали такі різні долі.
