Як стародавні супершторми пофарбували американський Захід у червоний колір
Тріасові відклади басейну Бігхорн демонструють унікальні червоні породи, що сформувалися під впливом потужних кліматичних циклів давнього суперконтиненту Пангея та зберігають геологічну історію Землі віком понад 220 мільйонів років.
Складки іржавої породи сусідять з глибоким шрамом каньйону Бігхорн на заході США.
Суперконтинент та його клімат
У тріасовий період територія сучасної Північної Америки входила до складу Пангеї. Цей велетенський суперконтинент простягався через екватор і тропіки. Через свої гігантські розміри Пангея породжувала надзвичайні погодні системи.
На материку виникали інтенсивні сезонні "мегамусони" — "потужні вітрові системи з сезонною зміною напрямку". Вони спричиняли значні контрасти погоди. Клімат коливався між вкрай вологими та посушливими умовами.
Ці екстремальні цикли вологості та посухи мали глибокий вплив на ландшафт. Вони зумовлювали окислення поверхневих відкладів. Подібні процеси тривали мільйони років.
Формування червоних шарів
Тривале окислення поступово перетворювало відклади на червонуваті породи. Насичений червоний колір з'явився завдяки гематиту. Гематит — це "мінерал оксиду заліза з хімічною формулою Fe?O?, який надає породам червоного забарвлення".
"Червоні шари формувалися через інтенсивне окислення під впливом мусонного клімату Пангеї",
— пояснюють геологи. Сьогодні ці червоні породи можна побачити на різних континентах. Це прямий доказ їхнього спільного походження.
В Північній Америці яскравим прикладом є басейн Бігхорн. Він розташований між Вайомінгом та Монтаною. Цей овальний басейн має довжину приблизно 240 кілометрів і ширину 130 кілометрів.
Супутниковий знімок Національної рекреаційної зони каньйону Бігхорн, зроблений 24 червня 2024 року.
Геологічна еволюція та тектоніка
За десятки мільйонів років після тріасового періоду відбулися значні геологічні зміни. Пангея розпалася на окремі континенти. Шари осадових порід зазнали складчастості внаслідок тектонічних процесів.
Формація Чагуотер є однією з найвиразніших червоних структур регіону. Вона має характерний червонуватий колір. Її складки добре помітні на супутникових знімках.
Ці геологічні утворення виникли внаслідок континентальних зіткнень. Саме ці процеси створили Скелясті гори. Тектонічні рухи нахилили та деформували первинні горизонтальні шари.
Червоні відклади часто з'являються по периметру басейну Бігхорн. Вони маркують давні узбережжя та зони взаємодії суходолу з водою.
Їх розташування допомагає реконструювати давню географію.
Каньйон Бігхорн як природний феномен
Яскрава смуга червоних порід перетинається з глибоким каньйоном Бігхорн. Цей каньйон має глибину до 760 метрів. Він простягається на північ до штату Монтана.
У 1966 році тут створили Національну рекреаційну зону. Це сталося після будівництва дамби Жовтий Хвіст. Завдяки дамбі утворилося озеро довжиною понад 110 кілометрів.
На території зони зберігаються різноманітні природні та культурні цінності. Дослідники знайшли тут скам'янілості юрського періоду. Знахідки підтверджують багату історію життя в цьому регіоні.
Сьогодні ця місцевість вражає біорізноманіттям. Тут живуть вівцебики, дикі коні та койоти. Місцеві екосистеми включають чагарники, ліси та степи.
Культурна та рекреаційна цінність
Територія має велике значення для корінних американців. Тут пролягає стародавня Стежка Поганого Перевалу. "Цим шляхом корінні народи подорожували тисячоліттями", — зазначають історики.
Археологи виявили численні артефакти вздовж окремих ділянок маршруту. Знахідки свідчать про давнє заселення цієї території. Вони допомагають реконструювати життя давніх спільнот.
Щороку рекреаційну зону каньйону Бігхорн відвідують понад 200 000 людей. Туристів приваблюють можливості для активного відпочинку. Популярністю користуються піші прогулянки, катання на човнах та риболовля.
Завдяки супутниковим знімкам NASA, зробленим у червні 2024 року, можна детально вивчати цю місцевість. Знімки демонструють яскраві червоні смуги формації Чагуотер. Вони підкреслюють унікальну красу цього геологічного дива.
