Кіровоградське обласне літоб’єднання “Степ” засвітилося на черговій презентації і в новій книжці

Письменники з Кіровоградського обласного літоб’єднання “Степ” на запрошення музею мистецтв(м. Кропивницький) стали головними героями імпрези “Література, народжена війною”. З 2022 року степівчани випустили 10 книжок– дитячих,ліричних, соціально-побутових, біографічних, пригодницьких, психологічних. А чотири з них – про те, як на долях різних людей позначилася війна. Спочатку очільниця “Степу” Ольга Полевіна та її колеги Ніна Даниленко, Тетяна Микитась, Галина Суржок, Олена Трибуцька, Надія Чичкан планували ознайомити читачів тільки з двома книжками на цю тему, які вже мають потужний розголос у медіа.” Це “Смертельний соль-дієз”(збірка віршів, новел, повістей, щоденників, есеїв, написаних виключно авторами зі “Степу”)і повість “Чи бачать небеса котів”– всеукраїнський проект, започаткований з ініціативи голови “Степу” Ольги Полевіної і дніпровської письменниці Еліни Заржицької. А якраз напередодні цього мистецького заходу степівчани одержали ще одну новеньку книжку-“Берегині України”(упорядник– голова Дніпропетровського осередку Національної спілки письменників України Фідель Сухоніс).

Це всеукраїнський художньо-публіцистичний збірник, твори якого писалися під умовним девізом “Жінка і війна”. Познайомили присутніх і з цим виднням, адже подати туди свої тексти було запрошено і степівчан. Новели чотирьох авторів внесли свої неповторні ноти у героїчно-скорботно-зворушливу історію трагедії,яку називають повномасштабним вторгненням.

Жінка, у якої при ній залишилася тільки внучка, а всі інші рідні…то щастя, коли вони озвуться хоча б сердечками у месенджері(Тетяна Микитась, “Потяг на захід”).

Жінка, у котрої холоне кров, коли над головою реве і гримить, а вона не спускається в укриття, хоча воно зовсім близько. Не може покинути лежачу матір, яка через хворобу не розуміє, що сталося, і сирену повітряної тривоги сприймає як виття собак( Ольга Полевіна,”Лінина війна”).

Жінка, у якої зник безвісти син, а вона береться за незвичну ризиковану справу і тримається тільки на надії, що він живий. І вони зустрічаються! За дивовижних і неймовірних для обох обставин(Ніна Даниленко,”Козячий випас”).

Жінка, яка по факту і не жінка, лише псевдо в неї жіночого роду –Мосяня. Насправді ж вона – гвинтівка Мосіна. Від її імені ведеться розповідь про жінок-військових, у руках яких вона побувала(Олександр Архангельський,”Мосяня”).

Зазвичай літературні заходи “Степу” мають яскравий мультимедійний супровід. І цього разу відеролики та номери виконавців з Кропивницької музичної школи №4 увиразнювали читання поезій і уривків із оповідань та документальних нарисів.

Один із процитованих віршів, як зізналися степівчани, дуже точно передає тему наступної книжки, над якою вони зараз працюють. Ніна Даниленко,

прозаїк, член Кіровоградського обласного літературного об’єднання”Степ” імені Віктора Погрібного, м. Кропивницький