Слово прощання
Ще в час його обрання чимало людей у світі – християн і нехристиян – гадали, яким буде наступний папа: консерватором чи лібералом. Насправді ж папа Франциск не став ні тим, ні тим, бо від самого початку бачив своє служіння передусім як душпастир. І доказів цьому він дав чимало.
Знаменним був уже сам вибір ним свого імені як понтифіка. Зразком служіння для нього став святий Франциск, який зробив виразний «вибір на користь бідних». Це був сигнал для світу, що він хотів би стати передусім слугою людям у потребі. Звідси походило і його дивовижне смирення: він, що за саном був одним із сильних світу цього, вмів упокоритись і прийти на допомогу простій людині. Бо він сам якось сказав: «Християнська любов завжди має одну якість – конкретність». Тому й відгукувався він на заклик про допомогу депортованим українським дітям або ж на прохання дружин воїнів бригади «Азов» та інших бригад посприяти їхньому звільненню з російського полону.
Папа Франциск успадкував Церкву, яка в той час переживала непрості виклики. Досить згадати лиш проблему сексуального насильства серед духовенства,
яка штовхнула багатьох католиків до розриву з Церквою. У відповідь цей папа-душпастир оцінив ситуацію з позиції жертв і, по суті, зреформував сферу запобігання насильству. Відтак маємо підтвердження, що його заходи мали чималий позитивний вплив.
Папі Франциску довелося також пробувати вирішувати назрілі доктринальні питання – як-от у сфері сімейної етики, – які часто спричиняють сьогодні болісні культурні війни. Не входячи в деталі, відзначимо, що відлуння його рішень іще довго обговорюватимуться в розтривоженій Церкві.
8 червня 2022 року, папа Франциск прийняв невеличку українську делегацію на неофіційну зустріч
Джерело: РІСУ
Про душпастирський характер понтифікату папи Франциска яскраво засвідчив його заклик до священників, який облетів увесь світ: «Будьте пастирями, ‘просякнутими запахом’ своїх овець, а не маклерами й менеджерами в Церкві». Саме цей заклик дав згодом підставу Блаженнішому Святославу під час Революції Гідності публічно обстоювати право священників бути разом зі своїми вірними на Майдані. Заохочував папа священників також «вийти з зони комфорту» і йти на «околиці» життя,
де люди страждають.
Довелося папі Франциску взятися і за проблему надмірної бюрократії Римської курії, яка вже віддавна вимагала пильної уваги та рішучої готовності вносити належні зміни. Він був дуже чутливим до проявів клерикалізму, а тому докладав великих зусиль, щоб зробити церковні структури більш підзвітними і прозорими.
Війна Росії проти України наклала непростий відбиток на ставлення українців до позиції папи Франциска. Ми часто очікували від нього слів папи-політика і не сприймали, коли натомість чули слова папи-душпастиря. Ми часто очікували від нього глибинного знання московського режиму, що було властиво папі-полякові св. Івану Павлу ІІ, і не були психологічно готові до необізнаності в російській історії папи-аргентинця. Ми часто очікували лідерської прямоти, натомість чули обережну мову дипломата.
Проте водночас ми, українці, часто грішили тим, що бачили в його діях злу волю там, де її насправді не було. І недооцінювали ті його кроки, за які з нашого боку належалась би папі однозначна вдячність.
Ми в Українському католицькому університеті завдячуємо папі Франциску тим, що він знайшов час, щоб за різних обставин надати особисту авдієнцію ректору УКУ та кільком іншим представникам нашої спільноти. І всі, хто був цим обдарований, назавжди запам’ятають його доброзичливість і євангельську простоту.
Відійшов із життя папа, якого за життя часто не розуміли й не раз жорстко судили. Тепер він постав перед Тим, Хто знає ціну милосердю, так часто проповідуваному новопереставленим понтифіком. І саме за те своє милосердя він і буде Ним виправданий.