Помер Папа Римський Франциск

У Великодній понеділок, 21 квітня, помер Папа Римський Франциск, пише КУРС з посиланням на Vatican News. 266-ий Папа помер у віці 88 років у своїй резиденції у ватиканському Домі Святої Марти. Довідка Папа Франциск, у миру — Хорхе Маріо Берґольйо, народився 17 грудня 1936 року у Буенос-Айресі в сім’ї італійських мігрантів, був старшим із п’яти дітей. Закінчивши середньо-спеціальну індустріальну школу за фахом хіміка, працював у лабораторії Hickethier-Bachmann, де займався контролем за відповідністю продуктів харчування санітарним нормам. У віці 21 року майбутній Папа вступив до семінарії у буенос-айреському районі Вілья-Девото. 11 березня 1958 року вступив до ордену єзуїтів і отримав гуманітарну освіту в навчальних закладах ордену. Після двох років новіціату закінчив навчання у Сантьяго-де-Чилі, де також вивчав гуманітарні науки. З 1964 по 1966 роки був викладачем літератури і психології у колегії Непорочної в Санта-Фе і колегії Спасителя у Буенос-Айресі. У 1967—1970 роках на факультеті теології у Вищій колегії святого Йосифа в Сан-Мігелі, недалеко від Буенос-Айреса,

здобув ліценціат з філософії. Висвячений на священника 13 грудня 1969 року єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Останні обітниці в ордені єзуїтів склав 22 квітня 1973 року. Берґольйо був магістром новіціату Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції та ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігелі, провінційним настоятелем Аргентини (1973–79). У середині 1980-х років відвідує Філософсько-теологічний інститут святого Георгія у Франкфурті-на-Майні для обговорення дослідницької діяльності та майбутньої теми докторської роботи. Проте цей проєкт не дістав свого продовження. Після перебування в Німеччині став духівником колегії Спасителя у Кордові, а потім знову ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігелі. 20 травня 1992 року Папа Римський Іван-Павло II призначив Хорхе Бергольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня того ж року в кафедральному соборі Буенос-Айреса (головним святителем був архієпископ Буенос-Айреса кардинал Антоніо Кваррачіно,

а співсвятителями — єпископ Мерседес-Луґан Еміліо Оґнєновіч і апостольський нунцій в Аргентині архієпископ Убальдо Калабрезі. 3 червня 1997 року призначений архієпископом-коад’ютором архідієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, після смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998 року призначений також ординарієм для вірян східних обрядів, що проживають в Аргентині і не мають власного прелата (у тому числі, близько 300 тисяч представників УГКЦ). Великий канцлер Католицького університету Аргентини і віцепрезидент єпископської конференції Аргентини. На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 року, Папа Іван Павло II надав архієпископові Бергольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у Конклаві 2005 року, під час якого називався одним із папабілів. Під час голосування він був основним конкурентом Йозефа Ратцингера: у передостанньому турі отримав 40 голосів кардиналів зі 114 присутніх. Проте вже у наступному турі за нього проголосувало 26 кардиналів, і папою було обрано Ратцингера. У 2005–2011, упродовж двох каденцій, кардинал Бергольйо — голова єпископської конференції Аргентини. 13 березня 2013 року обраний 266-м Папою Римським. Взяв тронне ім’я Франциск на честь засновника ордену францисканців Франциска Ассізького.