Історія кохання українського пілота, який захищає небо від ракетних атак Росії

Іван Смеречанський здійснив понад 200 небезпечних вильотів на старому радянському літаку МіГ-29, а вдома на нього чекає кохана дружина і маленька донька

Іван Смеречанський Іван Смеречанський, 31-річний український льотчик-винищувач, почав захищати небо з першої години повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року і наразі здійснив понад 200 небезпечних вильотів на старому радянському літаку МіГ-29. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС переказ якого пропонує Foreign Ukraine

Командир ескадрильї втратив кількох товаришів на війні. Деякі з них були близькими друзями. Інші були кумами. Розташування його нинішньої авіабази на заході України не може бути розкрите з міркувань безпеки.

«Якщо буде припинення вогню, то ми почуватимемося у більшій безпеці», — каже його дружина Марія Смеречанська.

Але вона побоюється, що будь-яка угода може включати втрату чотирьох українських регіонів на південному сході, частково захоплених Росією, а також Криму, анексованого Росією у 2014 році.

«Ніхто не поверне наші втрачені території. Вони залишаться під російською окупацією. За що стільки чоловіків, наших героїв пожертвували своїм життям, якщо Україна не може за них боротися і змушена йти на поступки?», – риторично запитує 29-річна Марія.

Коли вона зустрілась з Іваном, то перспектива повномасштабної війни в Україні видавалася неможливою.

Марія була вчителькою англійської мови у місцевому дитячому клубі на заході України, який відвідувала донька одного із товаришів Івана.

Спочатку Іван почував себе під тиском через таку домовленість, але зрештою погодився приїхати.

Він був радий, що зробив це.

Іван та Марія Смеречанська На одному з перших побачень Іван попередив Марію, що в нього небезпечна робота. Вона сказала, що це не буде проблемою.

Незабаром йому довелося вирушити у довгострокове відрядження далеко від дому.

Але потім він повернувся з величезним букетом квітів і сказав, що не хоче витрачати її час.

Тільки коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Марія зрозуміла, що він мав на увазі, розповідаючи про суворі реалії своєї роботи.

Їхній доньці Ярославі тоді було лише три місяці.

«Коли Івана відправляють далеко від дому, я надсилаю йому тисячі фотографій нашої доньки, аби він відчував, що бодай віртуально проводить день із нами», — каже Марія.

Під час однієї з місій Марія посадила свою доньку у візок і помчала на контрольно-пропускний пункт,

де Іван міг вибігти, щоб побачитись з ними на п’ять хвилин.

Ще до того, як Ярослава навчилася говорити, то вже своїми малесенькими ручками показувала, що її тато летить у небі.

Іван та його донька Ярослава «Наша донька знає, що її тато — льотчик. Коли у неї був день народження, то Іван з’їв святковий торт по відеозв’язку, і ми пояснили їй, що він не може бути з нами, оскільки захищає Україну від росіян», – згадує Марія.

Тепер сім’я робить професійні фотографії кожні півроку.

«Мені дуже важко сказати, але я маю бути повністю чесною. Я маю бути готовою до всього, включаючи найгірший сценарій», – зізнається Марія.

Протягом першого року війни вона регулярно чула про втрати серед друзів і зараз обережно сподівається на припинення вогню. За її словами, у найкращому разі це може «заморозити» війну, але на це важко покластися, оскільки Марія не довіряє Росії.

Навіть після припинення вогню, Марія чекатиме на телефонні дзвінки та рідкісні зустрічі з Іваном, оскільки українським ВПС доведеться залишатися напоготові ще довгий час.

І хоча в Україні, можливо, настане мир, вона ставить питання, чи буде колись мир знову у житті її чоловіка.

Марія стверджує, що Іван, якого глибоко торкнулися бої на лінії фронту, має «патріотичну душу» і продовжуватиме служити навіть після війни.

Вона вважає важливим, аби Іван не відчував, що втрати були даремними, і зберігає надію, що частини Херсона, Запоріжжя, Донецька і Луганська, які утримуються Росією, колись будуть повернуті.

Іван, Марія та Ярослава Зараз для Марії пріоритетом є заспокоєння чоловіка та надання йому оптимізму. Вона мріє про майбутнє, в якому її молода сім’я зможе нарешті розпочати відновлювати своє життя у власному домі, у своїй власній країні.

«Чоловік повинен знати, що ми завжди чекаємо на нього», – резюмує Марія.