У Національному інституті стратегічних досліджень запропонували прагматичний мирний план для України

Партнери з боку Європи повинні будуть закрити небо над Україною та розгорнути на її території сили забезпечення безпеки, створивши передумови для національного відновлення. Паралельно необхідно суттєво збільшити обсяги військової допомоги Києву й посилити українську оборонну промисловість. А головною гарантією безпеки України залишатимуться її збройні сили

Майже два місяці минуло з початку переговорів між Сполученими Штатами та Росією щодо війни в Україні, і вже очевидно, що президент Росії Володимир Путін не поспішає завершувати своє вторгнення. У той час як Україна погодилася на безумовне припинення вогню, Росія відмовляється зробити те саме. Натомість Кремль продовжує вигадувати виправдання та застосовувати різноманітні тактики затягування, очевидно прагнучи розтягнути переговорний процес на невизначений термін. Про це йдеться в авторській колонці Миколи Бєлєскова, наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень та старшого аналітика громадської організації «Повернись живим» на сторінках Atlantic Council переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ця нездатність досягти прориву є серйозним ударом для президента США Дональда Трампа,

який під час виборчої кампанії 2024 року голослівно обіцяв закінчити війну за 24 години. Після повернення до Білого дому у січні 2025 року, Трамп базує свій підхід до мирних переговорів на необхідності компромісного врегулювання. Він намагається переконати Москву й Київ, посилаючись на катастрофічні наслідки продовження бойових дій, аргументуючи, що жодна зі сторін не може досягти своїх цілей військовим шляхом.

Наразі Путін залишається непереконаним. Частково це зумовлено й діями самого Трампа. Поворот зовнішньої політики США вбік від Європи, його часті заяви, що грають на руку Кремлю, а також вороже ставлення до президента України Володимира Зеленського під час їхньої сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті — усе це вселяє у Путіна віру в те, що він здатен пересидіти Захід.

Коли західна коаліція на підтримку України виглядає дедалі крихкішою, Путін упевненіший, ніж будь-коли, у своєму історичному завданні — знищенні української державності. Це чітко видно з його нинішньої переговорної позиції, що включає низку максималістських вимог, які позбавили б післявоєнну Україну будь-якого реального суверенітету й безпеки,

залишаючи її на милість Росії.

Зрозуміло, що наполягання Путіна на міжнародно ізольованій, роззброєній і беззахисній Україні є абсолютно неприйнятним для Києва. Українці засвоїли гіркий урок з попередніх міжнародних угод із Росією, таких як Будапештський меморандум 1994 року, який не стримав Москву від нападу на Україну у 2014 році і не зміг запобігти повномасштабному вторгненню у 2022 році. Цілком зрозуміло, що нині українські посадовці наполягають: гарантії безпеки для їхньої країни мають бути у центрі будь-якої майбутньої мирної угоди.

Оскільки Путін не бажає йти на поступки та, схоже, налаштований продовжувати війну, Сполученим Штатам незабаром доведеться переглянути свій підхід до завершення російсько-української війни. Щоб виконати свою обіцянку миру, Трамп має змінити стратегічне мислення Росії та переконати Кремль, що досягнення нинішніх цілей в Україні є неможливим.

Будь-яке врегулювання, ймовірно, передбачатиме збереження контролю Росії над майже 20% української території, які наразі перебувають під її окупацією. Це вже наштовхнуло деяких коментаторів на паралелі із поділом Корейського півострова після Корейської війни на початку 1950-х років.

Проте для того, щоб такі порівняння мали сенс, лінії фронту нинішньої війни в Україні мають бути стабілізовані настільки, щоб жодна зі сторін не мала реалістичних шансів на вирішальну військову перемогу. Поки що це не так.

Якщо припинення вогню стане можливим, наступним викликом буде перехід до більш стійкого миру. Трамп чітко дав зрозуміти, що не підтримує вступ України до НАТО і не планує відправляти американські війська до України для забезпечення виконання мирної угоди. Отже, основна відповідальність за гарантування безпеки України ляже на її власні Збройні сили та європейських партнерів Києва. Це не можна порівняти з надійними гарантіями безпеки, на які сподівалося багато українців, але це не є цілковито нереалістичним сценарієм.

Українська армія зазнала кардинальних змін з 2022 року й уже зараз становить серйозну перешкоду для імперських амбіцій Путіна. Важливо, що за останні три роки Україна стала одним зі світових лідерів у сфері дронової війни. У 2024 році Україна першою у світі створила окремий рід військ, присвячений безпілотникам. Сотні українських компаній щороку виготовляють мільйони дронів,

використовуючи умови війни для тестування своєї продукції безпосередньо на полі бою. Це призводить до майже щоденних інновацій. Українська дронова революція уже змінює характер ведення воєн і може стати ключовим елементом майбутньої системи безпеки країни.

Микола Бєлєсков / Фото: Інститут міжнародних відносин Оборонна промисловість України стрімко розширюється, але потребує додаткових інвестицій, щоб повною мірою використати наявні виробничі потужності. Враховуючи це, Київ закликає партнерів розміщувати замовлення в українських оборонних компаніях і підтримувати створення спільних підприємств. За умови достатнього міжнародного інвестування, оборонний сектор України може стати важливою складовою майбутньої системи безпеки Європи. Це значно зміцнило б обороноздатність України та сприяло б стримуванню загрози з боку експансіоністської Росії.

Оскільки постійна безпекова підтримка з боку Сполучених Штатів більше не є гарантованою, європейські країни розпочинають безпрецедентну кампанію переозброєння. Це матиме величезні наслідки для будь-якого мирного врегулювання в Україні.

Насправді, виживання України може залежати від здатності Європи підтвердити риторику про необхідність переозброєння конкретними діями зі збільшення виробництва озброєнь.

ЄС готується представити масштабний пакет заходів на підтримку витрат у сфері оборони вже найближчими тижнями, тоді як окремі країни, зокрема Німеччина, планують радикально збільшити свої національні оборонні бюджети. Значна частина зростаючого обсягу продукції європейської оборонної промисловості, ймовірно, буде спрямована в Україну. Зрештою, європейські лідери добре усвідомлюють: якщо український спротив зазнає поразки, то наступними можуть стати вони самі.

Деякі європейські країни, ймовірно, також відіграватимуть більш безпосередню роль у забезпеченні виконання мирної угоди в Україні. Уже формується «коаліція охочих» на чолі з Великою Британією та Францією, і між військовими керівниками тривають практичні перемовини щодо можливого розгортання військ. Однак досі незрозуміло, чи матимуть європейські війська у післявоєнній Україні мандат на бойові операції, що викликає сумніви щодо їхньої ефективності як стримувального чинника.

Попри дефіцит чіткості, українські командири разом із європейськими партнерами вже обговорюють військову присутність «на землі, в небі й на морі». Найпрактичнішим внеском може стати участь у повітрі — сили коаліції потенційно можуть надати винищувальні ескадрильї та системи ППО. Це дозволило б перекрити небо над значною частиною України, мінімізуючи загрозу з боку російських ракет і дронів без ризику прямого зіткнення між коаліцією та Росією.

Представники Києва та європейських столиць також розраховують на певний рівень підтримки з боку США. Насамперед, йдеться про лідируючу роль у дипломатичних зусиллях із досягнення припинення вогню та початку серйозних мирних переговорів.

Попри те, малоймовірно, що адміністрація Трампа погодиться відновити попередній рівень військової допомоги, але США ще можуть відігравати критично важливу роль у сфері обміну розвідданими, дотримання санкцій і постачання окремих видів озброєння, зокрема ракет і перехоплювачів ППО. З метою здобути прихильність Трампа, Україна нещодавно висловила готовність оплачувати майбутні пакети американського озброєння,

можливо — за підтримки європейських партнерів.

Після двох місяців марних очікувань та зірваних перемир’їв стає очевидним, що шлях до сталого врегулювання в Україні залишається довгим і непевним. Радикальний поворот у зовнішній політиці США за президента Трампа змінив уявлення про те, як може виглядати потенційна мирна угода щодо України, проте поступово починає вимальовуватись більш реалістичний сценарій.

Природно, першим кроком має стати припинення бойових дій. Якщо переговори за участю США призведуть до припинення вогню, вже існують підготовлені плани, які дозволять Україні та її європейським партнерам зробити тимчасове перемир’я більш стійким. Партнери з боку Європи повинні будуть закрити небо над Україною та розгорнути на її території сили забезпечення безпеки, створивши передумови для національного відновлення. Паралельно необхідно суттєво збільшити обсяги військової допомоги Києву й посилити українську оборонну промисловість.

Зрештою, головною гарантією безпеки України залишатимуться Збройні сили країни. За три роки повномасштабної війни українська армія вже довела свою боєздатність. Якщо тепер європейські партнери України зможуть відповісти на виклик і надати достатню підтримку, Україна, очевидно, продовжить охороняти східний кордон Європи та захищати її від російської загрози ще багато років.