Як «план Маршалла» 1947 року може стати прикладом для післявоєнної відбудови сучасної України
Будь-який план відновлення України після війни, швидше за все, вимагатиме державного фінансування від кількох країн і значних приватних інвестицій. Ці приватні інвестиції можуть включати підприємства з видобутку та переробки корисних копалин
Президент Дональд Трамп хоче, щоб Україна заплатила Сполученим Штатам за допомогу у захисті країни від вторгнення Росії. З 2022 року Конгрес США надав Україні близько 174 мільярдів доларів для підтримки її військових зусиль. Трамп збільшив цю цифру до 350 мільярдів доларів США на зустрічі у Білому домі у березні 2025 року із президентом Франції Еммануелем Макроном. Окремо він припустив, що Україна могла б відшкодувати витрати США, надавши їм доступ до своїх корисних копалин. Про це йдеться в авторській колонці Френка Блазіча-молодшого, куратора військової історії у Національному музеї американської історії при Смітсонівському інституті на сторінках The Conversation переказ якої пропонує Foreign Ukraine
Україна багата на титан, графіт, марганець та інші рідкісноземельні метали, які використовуються для виробництва акумуляторів для електромобілів та інших технічних пристроїв.
Видобуток та переробка цих критично важливих мінеральних ресурсів вимагатиме великих інвестицій в інфраструктуру та економічний розвиток, зокрема у районах України, які серйозно постраждали від бойових дій. Деякі аналітики закликають повернутися до Європейської програми відновлення, яка відома під назвою «план Маршалла».
План Маршалла використав 13,3 млрд доларів США — приблизно 171 млрд доларів у сучасному еквіваленті — для відновлення зруйнованої війною Західної Європи з 1948 по кінець 1951 року. Його часто називають рішенням для реконструкції після світових криз. Однак, як військовий історик і куратор, я вважаю, що план Маршалла не дуже добре зрозумілий.
Для США економічні вигоди від плану Маршалла були отримані після погашення кредитів європейськими країнами чи дозволу для США видобувати сировину. США отримали величезну вигоду від півстоліття доброї волі, демократичної стабільності та економічного успіху у Європі.
Європейські країни звертаються до себе
Після закінчення Другої світової війни у 1945 році, Західна Європа зіткнулася із приголомшливим тягарем руйнувань і потрясінь.
Бомбардування союзниками великих промислових районів та німецьких міст, таких як Берлін, Гамбург та Кельн, призвели до величезного дефіциту житла. Тим часом, бої у сільськогосподарських районах та критичний дефіцит робочої сили скоротили виробництво продовольства. Зібраний урожай не міг дістатись голодуючим, оскільки було зруйновано безліч доріг, мостів та портів Європи.
Сполучене Королівство, Італія, Франція, Німеччина та інші європейські країни були поховані у боргах після стількох років війни. Вони не могли дозволити собі відновлюватись самостійно. Однак замість того, щоб співпрацювати у справі взаємного економічного відновлення, європейські країни звернулися до себе, зосередившись насамперед на власних політичних проблемах.
Континент був також розділений у політичному та військовому аспектах. Західна частина Європи перебувала під впливом демократичних, капіталістичних сил на чолі зі США. Східна Європа була підпорядкована комуністичним, командно-економічним силам Радянського Союзу.
У своїй промові 1946 року у Вестмінстерському коледжі у Фултоні, штат Міссурі,
колишній прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль сформулював післявоєнний розкол Європи. За його словами, на руїни гордих націй «опустилася залізна завіса» на весь континент.
США дивляться за кордон
На відміну від Європи, США вийшли із Другої світової війни як найбагатша країна у світі, із цілою і неушкодженою територією. Їхня сталеливарна і нафтова промисловість процвітали.
Але президент Гаррі Трумен побоювався амбіцій іншого великого переможця війни — Радянського Союзу. Приблизно в той же час державний секретар США Джордж Маршалл зустрівся із радянськими офіційними особами, щоб спланувати майбутнє Німеччини.
Кожна країна мала свої власні цілі для Німеччини.
Маршалл сподівався, що СРСР співпрацюватимуть, але радянський правитель Йосип Сталін вважав за краще отримувати репарації з поваленої Німеччини, аніж інвестувати в її відновлення.
Адміністрація Трумена вирішила в односторонньому порядку відновити три західні сектори союзників Німеччини і Західної Європи.
Маршалл виклав свій план у власній промові на церемонії вручення дипломів у Гарвардському університеті у червні 1947 року.
Він сказав, що американські дії з відновлення світового економічного здоров’я закладуть основу для політичної стабільності та світу в Європі.
«Наша політика спрямована не проти будь-якої країни, — сказав Маршалл, — а проти голоду, злиднів, розпачу та хаосу».
Френк Блазіч-молодший План Маршалла
Маршалл запросив усі європейські країни взяти участь у розробці плану, який спочатку мав вирішити проблему негайної гуманітарної допомоги народам Європи, а потім відновити її інфраструктуру. США заплатять за все. Для європейських країн, які майже збанкрутували, це було рятувальним колом.
У вересні 1947 року новий Комітет з європейського економічного співробітництва, що складався із 16 країн Західної (але не Східної) Європи, подав свою пропозицію до Вашингтона.
Для демократичної адміністрації Трумена знадобилася б законодавча стратегія, щоб переконати очолюваний республіканцями Конгрес ухвалити цей законопроект на 13 мільярдів доларів. Це вдалося завдяки самовідданим зусиллям сенатора-республіканця Артура Ванденберга, який переконав колег-ізоляціоністів, що план Маршалла зупинить експансію комунізму та сприятиме економічному зростанню Америки.
У квітні 1948 року Трумен підписав Закон про економічне співробітництво. До кінця року до Європи надійшло понад 2 мільярди доларів, а її промислове виробництво перевершило довоєнний рівень 1939 року.
Народження НАТО
Разом із економічною стабільністю, адміністрація Трумена усвідомила, що Європі потрібна військова безпека для захисту від комуністичного вторгнення Радянського Союзу.
У липні 1949 року 12 європейських країн, США та Канада створили Організацію Північноатлантичного договору. З 1947 року НАТО неухильно розширювалося на схід, залучивши у свої лави Польщу, Угорщину, Чехію та інші колишні радянські держави-сателіти, що безпосередньо межують з Росією.
Україна, яка оголосила про свою незалежність від Радянського Союзу у 1991 році, поки що не є членом НАТО, але відчайдушно хоче стати ним.
Україна подала заявку на членство в НАТО у 2022 році після вторгнення Росії. Її заявка перебуває на розгляді. Президент Росії Володимир Путін заявив, що будь-яка мирна угода з Україною має виключати членство в НАТО.
Чи план Маршалла працюватиме в Україні?
Сучасна Україна страждає від фізичних руйнувань війни,
її великі міста сильно ушкоджені і загроза воєнного нападу з боку РФ залишається актуальною. Україна має функціональний демократичний уряд, який у мирний час міг би отримувати і розподіляти допомогу у розвиток економічного зростання та стабільності країни.
Проте світове лідерство США різко змінилося з 1948 року.
Пряме фінансування реконструкції України за рахунок американських платників податків видається неможливим. Будь-який план відновлення України після війни, швидше за все, вимагатиме державного фінансування від кількох країн і значних приватних інвестицій. Ці приватні інвестиції можуть включати підприємства з видобутку та переробки корисних копалин.
Зрештою, відновлення України, швидше за все, включатиме досягнення Україною та сусідніми країнами угоди про відновлення економічної та військової безпеки. Європейський Союз, до якого Україна також прагне вступити, має бюрократичні та економічні ресурси, які необхідні для реконструкції України, відновлення миру та ослаблення напруженості на континенті.
Будь-який майбутній план Маршалла для України, ймовірно, буде європейським.
