Історія життя відомого українського розвідника Романа Червінського, якого звинувачують у перевищенні повноважень

Роман Червінський організовував вбивства польових командирів на Донбасі та викрадення свідка у справі збитого малазійського «Боїнгу» у 2014 році, намагався переманити російських льотчиків на бік України та, за інформацією мас-медіа, допоміг підірвати газопровід «Північний потік»

Роман Червінський народився у місті Кам’янець-Подільський на заході України. Його батько керував бригадою будівельників, а мати працювала у продуктовому магазині. Йому було 16 років, коли розпався Радянський Союз. Після академії Червінський працював спочатку у Кам’янці-Подільському, а потім брав участь у затриманні корумпованих політиків. Про це йдеться у спеціальному репортажі The New Yorker переказ якого пропонує Foreign Ukraine

У перші пострадянські десятиліття, зв’язки з чиновниками, злочинністю та російською розвідкою в СБУ були звичайним явищем: ЦРУ прогнозувало, що у деяких підрозділах української спецслужби на сході країни до 60% співробітників так чи інакше обслуговували інтереси Москви.

Російська анексія Криму і підтримка сепаратизму на Донбасі переорієнтували Україну на Захід.

За оцінкою, вона подвоїла обсяг інформації, яку США змогли зібрати про Росію.

На початку 2015 року ЦРУ взяло участь у створенні нового підрозділу СБУ, яке мало об’єднати в собі контррозвідку та спецоперації. Його називали П’ятим управлінням. Червінський почав працювати у цьому відділі невдовзі після його створення. Він допомагав вести спостереження за сепаратистами на Донеччині. Так, наприклад, мікрофон, захований у подовжувачі в офісі прокурора самопроголошеної «ДНР», дозволив Червінському та його колегам прослуховувати допити українських військових.

Вбивства командирів сепаратистівП’яте управління робило замахи на польових командирів на Донбасі. Це було незаконно, але в СБУ вирішили, що Україна воює з ними і має застосовувати закони воєнного часу.

«Під час війни, коли вашу територію окуповано, ви повинні діяти рішучіше», — заявив Червінський.

У грудні 2015 року загинув один із польових командирів самопроголошеної «ЛНР» Павло Дремов на прізвисько «Батя». ЗМІ писали, що його автомобіль вибухнув, коли він їхав на своє весілля. Насправді, Дремов одружився тижнем раніше,

але продовжував це святкувати. СБУ віддалено підірвала Range Rover, який він узяв прокататися у знайомого бізнесмена. Співробітники П’ятого управління дізналися про інтерес Дремова до автомобілів (і особливо Range Rover), пригнали цю машину з-за кордону і таємно заклали в неї вибухівку, сподіваючись, що Дремов захоче покататися на авто улюбленої марки.

Наступною ціллю Червінського та його колег став польовий командир сепаратистів Арсен Павлов, відомий за позивним «Моторола»; він та бійці його батальйону «Спарта» брали участь у тортурах та вбивствах українських військових. «Моторола» загинув у жовтні 2016 року після кількох замахів з боку СБУ. Якось для нього та його бійців приготували ящик отруєної горілки, але посередник не знайшов схованку з грошима від СБУ, тому зателефонував бійцям і сказав їм не пити її («Це було безглуздо. Вони схопили його і кинули до в’язниці», — заявив Червінський). Іншим разом біля входу до лікарні, куди Павлов приїжджав лікувати пошкоджене око, заклали протипіхотну міну; вона вибухнула, але сам «Моторола» залишився неушкодженим.

Тоді було придумано новий план. Червінський відправив двох агентів — донеччанина, який виглядав як «наймиролюбніший хлопець», і колишнього бійця спецназу — до Чорнобиля, де вони відпрацювали встановлення вибухівки на дах ліфта у занедбаній багатоповерхівці. Потім вони повернулися до Донецька і проникли до будинку Павлова («миролюбний хлопець» притримав двері під’їзду, коли охоронець «Мотороли» вийшов покурити), за кілька хвилин установивши вибуховий пакет на даху ліфта та мікрофони у вентиляційних ґратах. За тиждень Павлов зайшов у ліфт, і в нього задзвонив телефон. «Це Арсен Павлов?» – «Так». — «Це газета «Московський комсомолець», ми б хотіли взяти у вас інтерв’ю». Згодом стався вибух, Павлов загинув.

Після цього деякі співробітники ЦРУ отримали у подарунок від українських колег пам’ятні нашивки із написом «Ліфт». Офіційно ЦРУ не схвалювало вбивства сепаратистів у Донбасі, але у приватних розмовах американці хвалили вдалі операції, розповів Кондратюк.

У лютому 2017 року у самопроголошеній «ДНР» загинув командир батальйону «Сомалі» Михайло Толстих із позивним «Гіві»,

який також обвинувачується Україною у військових злочинах. СБУ дізналася, що він користувався послугами секс-працівниць, яких до нього привозив таксист у Донецьку, і надіслала до цього таксиста жінку-агента. Вона представилася студенткою, якій потрібні гроші на навчання та наркотики. Водій таксі, який сам був наркозалежним, познайомив її із Гіві. Вона встановила під ліжком у його штабі вибухівку та поїхала на контрольовану Україною територію, де на неї чекав Червінський. Наступного дня вони вчинили вибух. У «ДНР» повідомляли, що Гіві був убитий пострілом із гранатомета.

Незабаром після цього, навесні 2017 року, Червінський став головою П’ятого управління СБУ. До того моменту він мав репутацію «амбітного і навіть агресивного» оперативного керівника; при цьому, на відміну від багатьох інших співробітників спецслужб, він навіть у приватних розмовах не вихвалявся своєю участю в успішних операціях. «Якщо ми і чули про якусь із них, то це точно було не від нього», – зазначає колишній співробітник американської розвідки.

Викрадення Володимира ЦемахаВлітку 2018 року Червінський отримав список людей,

які розшукуються через катастрофу малайзійського «Боїнгу» над Донбасом у 2014 році. Він звернув увагу на ім’я Володимира Цемаха, який у 2014-му був командиром загону протиповітряної оборони у місті Сніжне у «ДНР», але пізніше залишив лави сепаратистів та жив у Сніжному як звичайний пенсіонер. Червінський задумав його викрасти і доручив це завдання учаснику проросійського батальйону на Донбасі, який колись перейшов на бік сепаратистів, а тепер хотів утекти від них.

У червні 2019 року ця людина увірвалася до будинку Цемаха, вколола йому транквілізатор і посадила у стару «Ладу». У багажнику машини був складний інвалідний візок, а на руках у викрадача — документи про те, що його супутник страждає на невиліковну хворобу. Він проїхав через КПП, сказавши, що хворий хоче перед смертю побачити своє рідне місто Мар’їнку, поблизу якого тоді проходила лінія фронту.

Цемаха доставили до Києва, він став ключовим свідком у справі про катастрофу «Боїнга», а у вересні слідство в Нідерландах надало йому статусу підозрюваного. Але сам він буквально наступного дня знову опинився у «ДНР» — Україна включила його до списку на обмін ув’язненими з Росією,

що відбувся 7 вересня 2019 року. Присутність Цемаха у цьому списку була принциповою умовою Москви, яка інакше погрожувала взагалі відмовитися від обміну, говорив тодішній голова СБУ Іван Баканов. Голландці залишилися розчаровані. Червінський також.

«Стільки зусиль, щоб знайти та затримати цю людину. І ми отак його відпустили», — сказав він.

До того моменту його було звільнено із СБУ. Кондратюк, який тоді обіймав посаду заступника голови Офісу Президента України, заявив, що компетенції Червінського «стали неактуальними». Новий президент України Володимир Зеленський прийшов до влади з обіцянкою досягти миру на сході і тоді ще вірив, що йому вдасться домовитися з Росією.

«Вагнергейт»Наприкінці 2019 року Червінський почав працювати у Головному управлінні розвідки (ГУР) Міноборони України. Він очолив новий підрозділ, який розпочав збір розвідданих про російських найманців, що воюють на Донбасі. За допомогою джерела у російських спецслужбах українці створили фальшиву приватну військову компанію та зв’язалися з Артемом Міляєвим — командиром сепаратистів із позивним «Шаман»,

якому було запропоновано набрати бійців для відрядження до Сирії.

Міляєву зателефонував «Сергію Петровичу», який представився куратором із російських спецслужб, і наказав надіслати детальні резюме членів його команди, які підтверджують їхній бойовий досвід. Так Червінський отримав список людей, які визнавали, що вони брали участь в анексії Криму та війні на Донбасі. З них відібрали кілька десятків людей, які становили найбільший інтерес. Але існувала проблема — російських найманців перекидали до Сирії безпосередньо на російських військових літаках. Тому Міляєв отримав звістку, що «Сергій Петрович» загинув у Сирії, яке бере під свою опіку «Артур Павлович».

Він запропонував Шаману та його людям поїхати до Венесуели, щоб охороняти там бурові вежі «Роснефти». План був у тому, щоб посадити найманців на комерційний рейс Каракас з пересадкою у Стамбулі. Але через пандемію перельоти з Росії до Туреччини було скасовано, і група мала вилітати з Білорусі. Рейс Мінськ — Стамбул прямував через повітряний простір України протягом 28 хвилин, і за цей час Червінський та його люди мали організувати примусову посадку літака.

Вони вирішили зімітувати загрозу вибуху — лише у цьому випадку український диспетчер міг наказати пілоту приземлитися у Києві.

Найманцям заплатили аванс – по 15 000 рублів на людину – і взяли квитки з Мінська до Стамбула. Після цього тодішній голова ГУР Василь Бурба вирушив до Офісу Президента України доповісти про хід операції. Там йому доручили відкласти її на п’ять днів, аби не зірвати перемир’я на Донбасі. Бурба казав, що доручення надійшло від Андрія Єрмака, сам Єрмак це заперечував. Так чи інакше подальші події відомі. 33 найманці приїхали до Білорусі. Їх поселили у санаторії під Мінськом. За день до вильоту до Стамбула їх затримали білоруські силовики. Україна вимагала екстрадиції. Олександр Лукашенко видав їх Росії.

Бурба був упевнений, що хтось в Офісі Президента України попередив Лукашенка (можливо, розраховуючи, що його вдасться умовити на передачу найманців без проведення складної операції під прикриттям), і хотів ініціювати розслідування, але його позбавили посади голови ГУР. Про операцію, що провалилася, почали писати ЗМІ, назвавши її «Вагнергейтом».

Опозиція заговорила про можливість імпічменту. У Верховній Раді було сформовано комісію з розслідування інциденту, яка, втім, так і не встановила, хто ухвалив рішення про відстрочення операції.

Червінського було звільнено з ГУР влітку 2021 року, а у грудні того ж року він уперше показав своє обличчя на публіці. Колишній розвідник з’явився у телеефірі, щоб розповісти про тиск із боку Офісу Президента після «Вагнергейту».

«Я як відповідальний за операцію, за всі деталі, на 99% впевнений, що це була зрада», – заявив Червінський.

Спроба підкупити російського льотчика«Вагнергейт» зупинила війна. У день повномасштабного вторгнення Росії в Україну Червінський відправив дружину та дітей до рідного Кам’янця-Подільського, а сам разом із колишніми колегами з ГУР вирушив боротися у Київській області. Через місяць Червінського та кількох його колег запросило командування Сил спеціальних операцій (СЗГ) Збройних сил України, наказавши підготувати населення в районах, які могли бути окуповані Росією, до партизанської війни. Їхня група була відправлена ​​в Запорізьку область,

де шукала цивільних, готових здійснювати диверсії.

1 квітня 2022 року Верховна Рада встановила нагороду в 1 мільйон доларів за передачу ЗСУ російського бойового літака. Приблизно тоді ж пілот-аматор із Києва з досвідом роботи у сфері кібербезпеки (The New Yorker називає його вигаданим ім’ям Богдан) за своєю ініціативою вирішив спробувати переконати російських льотчиків перейти на бік України. Через даркнет він знайшов номери та адреси електронної пошти росіян, які отримували нагороди за бойові вильоти в Сирії, і почав їм писати. Декілька людей виявили інтерес. Богдан вийшов на співробітників спецслужб та представив їм свою ідею. У ГУР сказали, що нічого не вийде. У СБУ вирішили спробувати і підключили до справи Червінського.

Потенційним перебіжчиком був 36-річний Роман Носенко, пілот-винищувач із Ростовської області. Він просив евакуювати із Росії його дружину. Українці з’ясували, що вона контактувала із контррозвідкою ФСБ, але Носенко пояснив, що жінка є військовим психологом і робила це в рамках посадових обов’язків. У підсумку, Червінський та його колеги вирішили,

що вони нічого не втратять, якщо ризикнуть. Дружина Носенка мала полетіти до Казахстану, а він — вилетіти на своєму винищувачі у бік України. Йому передали пароль, який стане сигналом українським зенітним підрозділам припинити вогонь. Коли він перетне лінію фронту, кілька українських винищувачів супроводжує його на аеродром Канатове у Кіровоградській області.

22 липня 2022 року Червінський та ще троє оперативників організували тимчасовий штаб на аеродромі Канатове. Місцевим військовим сказали, що мають навчання. Опівночі Носенко повідомив, що його дружина сіла на рейс до Алмати. Але за кілька годин Червінський з’ясував, що з літака вона не вийшла. «Ми зрозуміли, що все закінчено», – згадує він. Тієї ж ночі аеродром Канатово зазнав ракетної атаки; командир загинув, 17 людей отримали поранення. Червінський не постраждав. У квітні 2023 року його затримали, звинувативши у перевищенні посадових повноважень, які призвели до обстрілу Канатова, хоча його командир у СЗГ заявив, що той просто «виконував свою роботу».

«Багато операцій не спрацьовують. Переслідувати Червінського за те, що він хотів нашкодити ворогові, — це як штрафувати гонщика «Формули 1» за перевищення швидкості», — заявив народний депутат Верховної Ради України Роман Костенко, який у минулому працював у СБУ.

Сам Червінський припускає, що кримінальна справа стала помстою за те, що він виступив проти Офісу Президента під час «Вагнергейту». У липні 2024 року, провівши більше року у СІЗО, він вийшов під заставу у 200 000 євро, які заплатив Фонд Петра Порошенка — колишнього президента України та політичного супротивника Володимира Зеленського.

Підрив «Північних потоків»Американський чиновник розповів The New Yorker, що Червінський був у групі українців, які на початку 2022 року прийшли з ідеєю підірвати «Північний потік» до своїх контактних осіб в ЦРУ; ті порадили про неї забути. Однак той же план було запропоновано головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, заявив виданню анонімний офіцер української армії (імена, що запропонували, він не назвав).

«Росія живе за рахунок продажу сировини — нафти та газу, — пояснило українське джерело, знайоме з плануванням операції. — Це те, що фінансує агресію Путіна та допомагає йому маніпулювати Європою».

Залужний санкціонував операцію та доповів про неї Зеленському. Пізніше Президент України наказав усе скасувати. Наказ не було виконано,

оскільки учасники місії вже були в режимі тиші, тобто без зв’язку, розповів офіцер української армії. Джерело, яке брало участь у початковому плануванні операції, припускає, що Зеленський міг не знати про неї, але командування армії точно було в курсі: «Ми не з тих, хто діє без наказу».

За словами джерела The New Yorker в українських службах безпеки, Червінський, ймовірно, координував зусилля армії та спецслужб у цій операції. Раніше джерела The Washington Post заявили, що він був координатором групи підривників. Своє завдання вони виконали успішно. Але у політичному сенсі успіх операції виявився не таким очевидним, а Зеленський публічно заперечував причетність України до неї.

Червінський запевняє, що не причетний до диверсії, але називає її «доброю справою».

«Це, мабуть, було важке рішення, але я переконаний, що воно пішло на користь Україні та Заходу», – вважає він.