«Куди не повернеш камеру дрона — всюди ворог»: історія гвардійця Софіка про масований штурм на Покровському напрямку
На передовій війна не має пауз. Щоденна реальність українських захисників — це наднапружене очікування, блискавичні рішення і холоднокровність під вогнем. Аеророзвідник Софік, боєць Національної гвардії, ділиться історією про один із наймасованіших штурмів, які йому довелося пережити на Покровському напрямку.
Перші дні на фронті: реальність сильніша за уявлення
Коли Софік уперше прибув на лінію фронту, він, як сам зізнається, усвідомлював лише десяту частину того, що на нього чекало. «Бойова обстановка виявилася значно складнішою, ніж я міг собі уявити», — каже він. Однак підтримка досвідчених побратимів, які допомогли йому швидко адаптуватися до умов реального бою, дала можливість глибоко зануритися у роботу розвідки — виявлення ворожої піхоти, техніки, фіксація пересування, передача координат.
Найжорсткіший бій: мотоштурм на світанку
Один із найгарячіших днів у його службі припав на ранок, коли російські сили розпочали масований штурм з використанням мотоциклів. Близько шостої ранку противник відкрив щільний артилерійський вогонь по позиціях українських захисників.
Основною ударною силою стали щонайменше 60 мотоциклістів, які рухалися в лінії, прикриті бронетехнікою — двома БМП.
«Куди не повернеш камеру дрона — всюди ворог: хтось повзе, хтось біжить, хтось їде», — згадує Софік.
Під тиском ворожого наступу, гвардієць зберіг холоднокровність і чітко виконував усі бойові завдання до того моменту, поки його дрон не був збитий. Бої тривали до пізньої ночі. Рештки ворожих штурмових груп були знищені до середини ночі.
Ворог іде “по тілах”: фанатизм, що вражає
Особливо вразила Софіка безжальність і фанатизм російських солдатів. Вони не зупинялись навіть перед тілами своїх загиблих товаришів.
«Один загиблий лежить — другий через нього, третій за ним. І так, крок за кроком, ближче й ближче», — ділиться він.
Серед багатьох моментів того дня один особливо врізався в пам’ять: двоє російських військових під’їхали до позицій українців на одному самокаті. Потрапивши під вогонь, один із них, вочевидь контужений, намагався здатися — махав білим бинтом. Але врешті-решт застрелився просто під деревом.
Погляд з неба, що рятує на землі
Аеророзвідка — це очі армії, що бачать ворога там, де його ще не видно знизу. Камера дрона — це не лише технічний інструмент, а й свідок усього, що відбувається на передовій. Завдяки таким бійцям, як Софік, українська армія встигає швидко реагувати, коригувати артилерію, виявляти штурмові групи ворога та рятувати життя побратимів.
Більше дивіться у відео