Як шлюб впливає на ризик деменції?

Протягом 18 років група дослідників спостерігала за станом здоров'я понад 24 тисяч літніх людей і дійшла висновку, що ризик розвитку хвороби Альцгеймера був нижчим у людей, які не перебувають у шлюбі, порівняно з одруженими учасниками. Ці результати суперечать висновкам попередніх досліджень.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку у світі реєструється близько 10 мільйонів нових випадків деменції. Найпоширенішою формою цього захворювання є хвороба Альцгеймера, яка найчастіше діагностується у людей старше 65 років.

Вона характеризується поступовим руйнуванням клітин мозку, причому значна частина пошкоджень відбувається задовго до появи перших симптомів.

У своїй роботі вчені під керівництвом Антоніо Терраччано з Університету Флориди проаналізували дані з Національного координаційного центру з хвороби Альцгеймера (NACC) і виявили, що ризик деменції був вищим у тих, хто перебував у шлюбі.

До вибірки дослідження увійшли дані 14 369 жінок і 9 738 чоловіків, у яких на момент початку спостережень не було когнітивних порушень.

Середня тривалість спостережень становила майже чотири роки,

а максимальний період – понад 18 років. Учасники проходили щорічні медичні та нейропсихологічні тести, а для аналізу зв’язку між сімейним статусом і ризиком деменції використовувався метод регресії Кокса.

Шлюб підвищує ризик деменції
Висновки показали, що у вдів, розлучених та ніколи не одружених людей ймовірність розвитку деменції була на третину нижчою, а в деяких випадках – навіть удвічі нижчою, ніж в одружених. Ті ж закономірності спостерігалися під час аналізу хвороби Альцгеймера та деменції з тільцями Леві.

У результаті за час дослідження було зафіксовано 4 853 нові випадки деменції, що становило 20,1 % від загальної кількості учасників (24 107 осіб). Цікаво, що ні рівень освіти, ні депресія, ні наявність алелі гена APOE ε4, яка є фактором ризику хвороби Альцгеймера, не змогли повністю пояснити ці результати.

Дослідники припустили, що на отримані дані могли вплинути якість шлюбних стосунків та активність соціального життя у розлучених або самотніх людей. Крім того, з’ясувалося, що у людей, які ніколи не вступали в шлюб, рідше відбувався перехід від легких когнітивних порушень до деменції. Це може бути пов’язано з відсутністю партнера, який міг би помітити початкові симптоми захворювання.