Як черкаські медіа шукають гроші і кадри

Як черкаські медіа шукають гроші і кадриРекламні доходи залишаються ключовим джерелом фінансування для більшості онлайн-медіа Черкас. Проте їх не вистачає, аби масштабуватися або ж реалізувати великі амбітні проєкти. Після повномасштабного вторгнення рекламний ринок суттєво просів, а за три роки повноцінно так і не відновився. Низка бізнесів, які раніше інвестували в маркетинг, тепер більше дбають про власне виживання, наприклад, енергонезалежність у період відключень. Або ж вкладаються у таргетовану рекламу, яка здається їм ефективнішою за рахунок красивих цифр у звітах про охоплення. Ще один важливий фактор: лише зараз у медіапочинає мляво повертатися політична реклама, яка ще три роки тому була вагомим шматком рекламного бюджету.

При цьому потреби медіа не зменшились, а, навпаки, зросли. Журналістам у період війни доводиться працювати не лише вдень, а й часто уночі, попереджаючи черкащан про тривоги та ракетні й дронові загрози. Окрім того, якщо ще кілька років тому достатньо було лише написати новину і, максимум, додатково поширити у фейсбуці, тепер же медіа доводиться адаптувати контент для всіх соцмереж,

де є їхній читач: телеграму, інстаграму, тіктоку. А інколи ще й вайберу, колишнього твіттера (соцмережі X) або ж вотсапу. Все це вимагає від редакцій більших ресурсів, яких часто банально немає.

Кейс Суспільне Черкаси: з державним фінансуванням, але не без проблемНайбільш стійким серед інших медіа залишається Суспільне Черкаси. Це прямо пов’язано із тим, що Суспільне – єдине видання в регіоні, яке має державне фінансування. “Суспільний мовник є обов’язковою інституцією в демократичній країні. У цьому році ми отримали трохи більше бюджету, ніж у минулі роки, але про повне фінансування, звісно, можна говорити тільки після перемоги України у війні з Росією», – зазначає шеф-редакторка центрального хабу Суспільного і Суспільне Черкаси Ніна Волощук. За її словами, грошей на активний розвиток не вистачає, колективу трохи підняли зарплати, хоч різниця між ринковими зарплатами і зарплатами на Суспільному все ще є, але сама зарплата гарантована. «Це один із викликів роботи команди. Ще один – наявність на ринку кваліфікованих кадрів. Їх не вистачає. Але ми маємо велику команду Суспільного по всій Україні – тому,

у разі потреби, завжди можемо отримати допомогу колег і технічну, і професійну”, – говорить шеф-редакторка центрального хабу Суспільного і Суспільне Черкаси Ніна Волощук.

“18000”: у пошуках читацької підтримки“18000” – єдине видання на Черкащині, яке нині намагається залучати кошти аудиторії. На сьогодні у “Клубі донаторів “18000” – близько 200 мемберів, які підтримують медіа щомісячними внесками. Третина “донейторів” підтримала медіа після новин про призупинення фінансування всіх програм та проєктів Американської агенції з міжнародного розвитку (USAID).

Як розповіла менеджерка спільноти “18000” Анастасія Михайлович, для Клубу донаторів видання має закритий телеграм-канал, де ділиться “закуліссям” роботи редакції. Також учасники отримують регулярну імейл-розсилку і запрошення на закриті заходи. “Та головне, що мотивує людей доєднуватися, це сам факт підтримки незалежної журналістики в регіоні, – каже Настя. – Нещодавно в нас був випадок, коли до медіа звернулися люди від фігурантів одного з розслідувань з пропозицією видалити його за гроші. Редакція відмовилася – ми публічно повідомили аудиторії про це і після цього до спільноти доєдналися ще кілька людей.

Люди цінують нашу чесність та репутацію”.

Окрім читацької підтримки, медіа розвиває ще три джерела фінансування: доходи від реклами, грантову підтримку, а також допомогу від бізнесу – від початку заснування редакцію інституційно підтримує ГО Черкаський ІТ Кластер, до складу якого входять найбільші ІТ-компанії в регіоні.

“Зупинення дії програм USAID було дуже неочікуваним, водночас мотивувало шукати нові ресурси. Ми написали велику кількість заявок, вперше познайомилися з донорами, з якими ніколи не працювали, Паралельно активно працюємо над розвитком рекламного відділу – нині якраз стажується нова менеджерка з партнерств. Ми завжди працювали над диверсифікацією доходів і це дозволило нам не впасти після падіння USAID. Але, звісно, всі ці новини вплинули на довгострокові плани, ми не змогли поки знайти фінансування на частину проєктів, які створювали завдяки донорській підтримці”, – резюмує співзасновник “18000” Артур Чемирис.

Рекламний ринок регіону – 2025Реклама в медіа – річ сезонна, – говорить головна редакторка “Вичерпно” Анна Романенко. “Кількість замовлень рекламних матеріалів із року в рік стабільна.

Був великий спад тільки перший рік після повномасштабного вторгнення, – ділиться Анна. – Нині швидше від сезону залежить. Початок року – менше, далі йде зростання. Свого часу, відразу після заборони рекламування азартних ігор, ми спостерігали наплив пропозицій розмістити таку рекламу. Проте через певну кількість наших відмов, уже практично не отримуємо такі запити”.

Про подібні пропозиції говорить і ще один співзасновник “18000” Сергій Макаренко. Він каже, що імейл медіа регулярно “атакують” листами з пропозиціями розмістити рекламу казино. Проте не розміщувати подібний вид реклами – одне з правил, яке медіа заправадило ще на етапі заснування.

Подібним досвідом ділиться й головна редакторка “Про все” Алла Мороз.

“Казино – постійні “дописувачі” на пошту, що цікаво – вони надсилають і адресні листи, і включають нас у свою розсилку серед ЗМІ, готові платити більше, ніж по прайсу. Зазвичай ми ігноруємо такі повідомлення, іноді відписуємо, що таку рекламу не публікуємо, але це зайва трата часу”, – говорить Алла Мороз.

Загалом же ситуацію в медіа “Про все” з рекламою вона характеризує так:

“стабільність з маленьким прогресом”.

“Є постійні замовники-партнери, є ситуативні, але теж відносно “свої”. Працюємо над збільшенням саме цих двох категорій рекламодавців, адже лише тоді можна розраховувати свої можливості, що стосуватимуться розвитку і збільшення колективу. “Одноразові” замовлення теж є, щомісяця по-різному, – зазначає Алла. – Війна внесла свої корективи у рекламу від політиків. Особисто зараз у нас її майже немає, деякі з них звертаються опублікувати про них щось під прикриттям благих справ чи як соціальна ініціатива, аби тільки не платити, хоча то явний піар», – говорить оедакторка.

Рекламні доходи є головними для медіа “Вісті Черкащини”. “У нас зазвичай реклама підприємств, вакансії, продам, куплю і таке інше. Казино жодного разу не рекламували. Інколи лабораторії, клініки, лікарі. Саме так, ключове – це реклама в газеті і банери на сайті. Пропонувала політичну рекламу партія “Батьківщина”, але ми відмовили”, – зазначає головна редакторка видання Анна Драгун.

У пошуках кадрів Брак кадрів залишається ключовою проблемою для більшості медіа,

з якими нам вдалося поспілкуватися. Так, торік через втому й професійне вигорання з команди Суспільне Черкаси пішла сильна кореспондентка. Чотири працівники – нині служать у лавах ЗСУ. “Звісно, вакансії є. І ми в пошуку як гіперлокальних кореспондентів, так і журналістів. Приміром, два місяці тому із 10 резюме ми відібрали дві особи – на діджитал і в редакцію новин. Мені здається, що зараз, особливо в регіонах, серед молоді вкрай мало охочих віддаватися роботі на повну, вчитися й рости в улюбленій справі. Але тішуся, що все ж таки нам вдається знаходити талановитих людей, які стають частинкою команди”, – говорить шеф-редакторка Ніна Волощук.

“Вичерпно” власноруч готує кадри, аби ті надалі лишалися в команді. “Проблема кадрів дійсно актуальна, адже завжди хочеться робити більше. Проте на ринку недостатньо кваліфікованих фахівців у цій галузі, ще й із бажанням працювати журналістом. Однак ми виходимо з ситуації підготовкою якісних кадрів – універсальних і багатофункціональних”, – говорить Анна Романенко.

Натомість головна редакторка “Про все” Алла Мороз говорить,

що вже фактично адаптувалась до браку людей і робить усе, аби це було непомітним для читача. “Намагаємось організувати свою роботу так, щоб це було менш помітно для читачів. Цей досвід сумний, але він у нас є. Плануємо розширюватись, звичайно, але зараз це питання у підвішеному стані не через фінансові можливості, бо кошти є, а через те, що поки не знайшли фахову людину, яка має вписатись у колектив як пазл – професійно, творчо, емоційно, командно, а не просто бути робочою одиницею”, – зазначає Алла.

Вона каже: бували випадки, коли люди без досвіду або з мінімальним бекграундом мали фінансові амбіції, неадекватні їх професійному рівню, при цьому невідповідальні і без власного бажання вчитись. “З примусу такого ми не робитимемо. Тому, вважаю, що зараз доречно залишатись у мінімальному, перевіреному і досвідченому складі. Ми своїх людей знайдемо, це питання часу”, – впевнена головна редакторка “Про все”.

Водночас для частини медіа питання кадрового зростання прямо переплітається з фінансами. А точніше, браком таких ресурсів. “За останній рік в нас колектив не розширювався,

проблема в кадрах, адже тут знайти журналіста є проблемою, як і фінанси, тому розширюватись немає змоги”, – ділиться головна редакторка видання “Вісті Черкащини” Анна Драгун.

Медіа Zmi.ck.ua не розширювало команду з початку повномасштабної війни. “Трохи вже адаптувалися до того мінімуму, що є, – каже головний редактор видання Сергій Стасько. – Ми не маємо стабільного джерела фінансування, на яке ми могли хоча б частково опиратися і планувати свою роботу в короткостроковій перспективі”.

***

Фінанси і кадри, здається, стали вже “одвічними проблемами” для медіа в регіонах. Війна лише ускладнила ці проблеми. Пошук нових цікавих форматів для рекламодавців, переорієнтація на європейських донорів і, зрештою, підтримка від читачів – ті механізми, які здатні допомогти втриматися виданням.

Єлєна Щепак, регіональна представниця Інституту масової інформації в Черкаській області