Страсний тиждень: традиції, обряди та великодні звичаї українців

Проаналізувавши книги Олекси Воропая «Звичаї нашого народу» й твори Василя Скуратівського «Місяцелік», «Білояр», «Погостини» та «Святвечір», ми дізналися більше про символіку кожного дня Страсного тижня та про те, як українці здавна готувалися до світлого Воскресіння Христового.

Великдень – найбільше християнське свято, що символізує перемогу життя над смертю, світла над темрявою. Передує йому особливий період – Страсний тиждень. У народній традиції його ще називали «білим» або «чистим»: адже саме в ці дні люди прагнули духовного й тілесного очищення, молилися, впорядковували свої домівки та думки. Кожен день мав свою особливу назву й глибоке значення.

Понеділок: день великого прибирання

Страсний понеділок у народі вважався початком особливого тижня. Вважали: як його проведеш, таким буде і весь рік. Від самого ранку, ще до сходу сонця, матері будили дочок і разом бралися до праці: мили лавиці, скриню, стіл, а призьбу білили глиною.

До Чистого четверга господарі мали встигнути висіяти перше насіння на городі. Адже Страсний тиждень був не лише часом духовного очищення,

а й важливим періодом для господарських справ.

Вівторок: прання, вишивка, оздоба хати

Другий день Страсного тижня присвячували чистоті та красі. У вівторок жінки займалися пранням: замочували білизну, прали одяг, а потім вивішували на сонце, вірячи, що промені небесного світила несуть очищення й благословення. На подвір’я виносили подушки, рядна, рушники. Усе мало бути свіже, світле, мов сама весна.

Хату прикрашали новими або найкращими вишивками, що їх берегли саме для таких святкових днів. Кожен рушник, кожна серветка – то був оберіг і знак пошани до прийдешнього Воскресіння Христового.

Тим часом чоловіки готували дрова для великодньої печі, щоб уже з Чистого четверга почати випікати паски. Усе робилося з вдячністю, натхненням та в ім’я великого свята.

Середа: завершення господарських справ

Страсна середа – день завершення всіх господарських турбот. До цього часу старались встигнути з усіма приготуваннями, щоб Чистий четвер зустріти в чистоті – тілесній і духовній. Прибирали подвір’я, мили вікна, готували посуд і начиння, які згодом знадобляться для великодньої трапези.

Навіть печі вже не топили: усе мало бути охайним і в готовності.

У хаті запановувала особлива тиша. Господарі й господині стримували голос, уникали гучних розмов і сміху. У народі вірили, що від цього дня починається час духовного зосередження, коли кожна думка, кожне слово мають бути чистим. Увечері ж родина збиралася в хаті й читала молитви – тихо, зосереджено, з очікуванням найбільшого християнського свята.

Чистий четвер – очищення водою, вогнем і молитвою

Чистий четвер – один з найважливіших днів Страсного тижня. Його головний сенс – очищення: душі, тіла, дому, думок. Люди прокидалися ще до сходу сонця, щоби вмитися «чистою водою» – джерельною або талою. Часто клали до неї срібну монету чи хрестик або ж кип’ятили у воді гілочку освяченої верби – «щоб зцілити тіло, відвести лихе, змити гріхи».

Цього дня на пагорбах розпалювали четвергові багаття: їх вважали особливими, очисними. У народі вірили, що цей вогонь має силу відганяти хвороби, злих духів і навіть саму смерть. Попіл із цих вогнищ потім зберігали як оберіг. Ним могли окурювати хату або підсипати на межі,

«щоб усе росло й лиха не було».

Увечері люди йшли до церкви на читання «Страстей» – євангельських уривків про останні дні земного життя Христа. Особливою була страсна свічка, яку брали із собою до храму. Повернувшись додому, її запалювали під образами й берегли впродовж цілого року – від бурі, грому, лиха, хвороб і тривоги. Її вогонь вважали священним.

Страсна п’ятниця – день скорботи й молитви

Страсна п’ятниця – найсумніший день Страсного тижня. У церквах виносять плащаницю – символ похованого Христа, а дзвони мовчать, що створює атмосферу тиші й скорботи. Люди постять, не вживаючи їжі до служби, і утримуються навіть від риби, присвячуючи час молитвам і роздумам.

Цього дня заборонено працювати, бо це вважається великим гріхом. Однак дозволяється пекти паски та садити капусту – ці дії мали сакральне значення, пов’язане з воскресінням та відродженням після страждань і смерті Христа.

Велика субота – день очікування й підготовки

Велика субота – день, коли християни перебувають в очікуванні воскресіння Христового. Це день тиші й покаяння, коли завершуються приготування до святкування Великодня.

Уранці в церквах освячують їжу, а ввечері починається святкова пасхальна служба. Сім’ї збираються на нічну службу, що триває до самого ранку, коли звучить велике «Христос Воскрес!»

Цей день також був часом для останніх приготувань до святкового столу. Люди готували паски, фарбували яйця, випікали страви, щоб на Великдень все було готове для святкування життя і перемоги світла над темрявою.

Великдень – святкування Воскресіння Христового

Ранок починається з Великої Пасхальної літургії, де звучить велике «Христос Воскрес!» і люди святкують Воскресіння Спасителя. Віряни обмінюються привітаннями, цілують один одного, діляться святковими стравами.

Після служби й освячення їжі починається великодня трапеза, на якій обов’язково є паска, фарбовані яйця, ковбаси та інші традиційні страви. У народній традиції Великдень також символізує відродження природи. Після довгої зими земля знову оживає, а разом із нею й дух людини.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Аграрії передали військовим 20 автівок у день народження ШевченкаЧитайте нас також в Telegram!Запис Страсний тиждень: традиції, обряди та великодні звичаї українців спершу з'явиться на Вісті Черкащини.